Донька спала на плечі у матері а Вероніка не могла заснути. Хоч знала що треба, бо дорога з Італії до України довга треба
виспатися в дорозі аби вдома бути бадьорою і щасливою.
Жінка хотіла усміхатися і всім своїм видом показувати як у неї все добре, а потім вночі розказати мамі що не хоче більше їхати до свого італійця.
Він став просто нестерпним, тому Вероніка хоче бути вдома. Однак жінка вже догадується, що мама скаже, що ще треба в хаті зробити ремонт і потрібні ще гроші.
Все сталося приблизно так, мама сплеснула руками і заявила що всі чоловіки одинакові всі такі то спочатку добрі та бігають за тобою, а далі ти вже їм не потрібна лиш маєш їм догоджати.
Бо донька то росте і витрати на неї теж та й хто хату до ладу доведе? ” Нас тільки двоє” – говорила та нагадувала мати Вероніці.
Елеонора була зовсім маленька і звичайно коли Вероніка зустрічалася з Антоном, то вірила що вони будуть завжди разом що він буде її підтримувати і допомагати,
Але ні, батьки його чомусь вирішили що Вероніка хоче їхніх статків, їхніх городів і грошей. Коли Антона матір перестріла жінку посеред вулиці та почала на всі голоси говорити про неї всякі небилиці то Вероніка зрозуміла, що життя її з ним не буде.
Хоч би як далеко від дому не поїхали але завжди буде той якір який триматиме Антона і це материне невдоволення хоч жінка тоді й чекала його вдома та вірила, що він прийде і таки скаже поїхали світ за очі.
Але раз не прийшов, Вероніка тоді зібрала сумки і поїхала за кордон. На прощання сказавши матері що вони й обоє
собі статків зароблять і ще в черзі будуть женихи стояти,
Перші роки так тяжко працювала жінка, що не мала часу і пообідати. А на вечерю немала сили але вивчила мову і вже змогла знайти легшу роботу і одразу разу стала краще харчуватися і краще виглядати.
Тут і жених “намалювався”, Хорхе не просто проходу не давав Вероніці а квітами засипав і кожен вечір став запрошувати мене в ресторани а потім і руку й серце запропонував.
От і закралася думка в жінки: ” А чого б їй і не одружитися”. А далі не зчулася як вже й при надії була і ми почали разом жити.
Все було ніби нічого але Хорхе не розумів, чому жінка висилає такі великі суми додому. Вероніка не могла пояснити що в Україні так прийнято.
Дім вже зведено але треба ще й всередині все до ладу довести, що мама має жити в гарному будинку з великим квітником перед вікнами.
Напевно кожна сім’я таке проходить але не кожна втримується. Їхня сім’я не втрималася і Вероніка вирішила що вже не хоче так жити, просто не має сили,
І знаєте що найсмішніше, поки хата Вероніки зростала то Антона хилилася. Вони попродали господарку, бо не мали змоги то все обробити а Антон більше шукає “біленьку” ніж жінку.
Його мати рада б була хоч якійсь вже невістці, та хто ж піде за такого і Вероніка не хоче вже його. Навіть якби мати Антона падала на коліна та просила змилуватися.
Нарешті приїхала Вероніка додому, зайшла в свою хату. Все вже зроблено,тільки меблі залишилось придбати.
“І це зроблю” – подумала сама про себе жінка. Головне що Вероніка вже знає, чого вартує і ніхто їй “носа не втре”.
Галина Червона
