Жінка дізналася про те, що чоловік крутить інтриги з іншою навіть не приховуючи це від родини своєї, і вирішила провчити його.
Галина дізналася про зраду чоловіка та вирішила його провчити. Жінка була достатньо мудрою, тому виду не подала, що дізналася про це.
А невдовзі мало бути день народження Богдана. І вона задумала, як йому віддячити за такий вчинок.
Галина завжди була кмітливою і вміла робити висновки. Вона знала, що присоромлення на людях нічого не змінять. Потрібно було зараз прийняти розумне рішення.
– Галю, що сталося? Здаєшся, ти стала не такою як завжди останніми днями, – запитала подруга Олена, зазираючи в очі.
– Нічого, Олю, все добре. Я просто думаю, як зробити день народження Богдана незабутнім, – відповіла вона з легкою усмішкою.
Потем вона довго думала і вирішила докласти сил, щоб йому стало соромно. Готуючись до святка, Галина накупила подарунків для гостей і організувала затишне святкове застілля.
До гостей вона запросила всіх близьких, але також запросила і ту жінку, з якою крутив шури-мури Богдан. Але гості не знали про це. За столом вона вміло вела бесіду, де вказувала на важливість довіри і вірності в стосунках.
– Богдане, ми всі так тебе любимо! Скажи, а в тебе було щось таке загадкове, у житті про що ніхто не знає? – запитав серед гостей брат Галини, знаючи про підлі справи Богдана.
– Все добре, скажу так: згадки минулого роблять мене сильнішим! – відповів він, намагаючись вдати спокій.
Коли гості почали піднимати тости, вона запропонувала кожному сказати щось про Богдана і згадати добрі спогади. Коли дійшло до тієї жінки, атмосфера за столом змінилася. Вона зніяковіла, проте Галина спокійно та із загадковою усмішкою звернулася до неї:
– Ви не соромтеся, розкажіть, як Богдан змінив ваше життя. Можливо, у вас є якась цікава історія?
Жінка спробувала ухилитися від прямої відповіді:
– О, я, мабуть, не найкраща людина для таких розповідей. У нас небагато спільного…
Але гості вже звернули на неї увагу. Дехто з них здогадався, що тут є якесь підгрунтя, а дехто просто дивився на Галину з цікавістю.
Галина продовжила:
– Богдан завжди був щирим і відкритим, правда ж? Ми всі це цінуємо в ньому. А ти, Богдане, що скажеш? – вона повернулася до чоловіка з прямим поглядом.
Богдан спочатку знітився, але швидко взяв себе в руки:
– Галино, ти, як завжди, майстерно організувала все. Це свято – справжнє диво! Але може, краще тост?
Галина кивнула і, тримаючи келих, сказала:
– Мій тост за чесність і довіру. За те, щоб ми завжди могли дивитися один одному в очі, не соромлячись. Чи не так, друзі?
Гості підтримали її тост, а Богдан, хоча і спробував усміхнутися, явно почувався ніяково.
Пізніше, коли святкування добігло кінця і гості почали розходитися, Галина залишилася наодинці з Богданом. Вона підійшла до нього і спокійно, але твердо сказала:
– Я все знаю, Богдане про тебе. І це було не лише для гостей. Це було для тебе. Тепер я хочу, щоб ти подумав, чи варті ті кілька моментів, заради яких ти ризикував нашими стосунками?
Він опустив голову, не знаючи, що відповісти.
– У тебе є вибір, – продовжила вона. – Ми можемо побудувати все знову, але лише за умови, що ти будеш чесним. Подумай над цим.
Залишивши його з цими словами, Галина пішла в іншу кімнату, надавши Богдану час на роздуми.
А тепер, дорогі читачі, як ви вважаєте, чи правильним було рішення Галини? Чи варто прощати зраду, якщо є шанс відновити довіру, чи краще рухатися далі? Поділіться своїми думками
Історія написана спеціально для osoblyva.сom
Передрук в повному обсязі заборонено без письмового дозволу власника Сайту. Будь-яке використання матеріалів (у тому числі фотографій)– суворо заборонено.