У Вероніки, моєї одногрупниці тата не стало несподівано. І мама з дівчиною втратили опору в житті.
Важко їм стало, трудно думати як би вони вижили на мамину вчительку зарплату, яку постійно затримували. Та дядько Степан прийшов їм на допомогу.
Своїх дітей він вже прилаштував будинок збудував і про сім’ю друга не забував. Часто навідувався до них, і коли Вероніка виходила заміж то дядько Степан дав молодятам немалу суму грошей.
Після інституту Вероніка пішла працювати, а Незабаром у них з чоловіком появилися двоє дітей, все одразу було нічого, але сварки частішали в сім’ї.
І майже через вісім років шлюбу вони розійшлися. Вероніка з двома дітьми на руках думала кому вона буде потрібна? Але й цього разу дядько Степан був поряд.
Вони часто гуляли по місту пили каву та розмовляли. Насправді виявилось що дядько Степан, почувався дуже самотнім, хоча мав дружину.
Він признався Вероніці що ніколи її не любив, розлучатися не хотів через дітей та спільний бізнес. Та якось одного вечора вони поцілувались та провели ніч разом.
Так вони зустрічалися майже цілий рік, що переживали щоб ніхто не дізнався. Все змінилося З того дня коли дружина Степана дізналася про них.
Вона почала переслідувати їх, дісталося і матері Вероніки. Проте жінка була на стороні доньки. Адже сама думала як донька і вони будуть доживати свого віку.
А з таким чоловіком можна було не переживати. Діти повністю стали на бік матері та припинили спілкуватися з чоловіком.
Кажу, що на чужому нещасті свого щастя не збудуєш.
Чоловік раптово занедужав та через три місяці його не стало. Вероніці навіть не дозволили з ним побачити ще коли він перебував у спеціальному закладі.
А вона хотіла з ним попрощатися, та зважилася все-таки прийти. Мати дівчини погодилась піти з нею. Та якби ж Вероніка знала що мати влаштує то б нізащо її не взяла.
Жінка зайшовши в приміщення не стала ховатися серед людей, а впала на коліна і почала голосити та побиватись за Степаном.
Так навіть його дружина та сини не побивались. Насправді ж жінка голосила не так за чоловіком, а за тим забезпеченим, спокійним життям на старість, яке він її обіцяв.
А Вероніка в той час тихенько вийшла, і пішла бо зрозуміла, що так і не зможе попрощатися з коханим через свою матір.
Автор: Нінелія
