Ця історія сталася у нашій родині. Трапилася вона з моїм дідом Петром. Якось пішов він у ліс по дрова. Це була робота на весь день, тому вдома не дуже хвилювалися, що чоловіка немає вдома. Але вже й сонце зайшло, а Петра нема та й нема. А вдома молода дружина. Вони якраз побралися, чекали дитину.
Вона місця собі не знаходила. Аж ось несподівано закукурікав півень. «Чого б то?» – здивувалися люди. І після цього у двір заходить Петро – якийсь дуже втомлений, без дров, мовчазний. І тільки гаряче обійняв дружину – так, наче з війни повернувся і радий її бачити після всього пережитого.
Ніхто його не перепитував, чому так довго затримався в лісі. Вирішили, що сам про все розповість. Так воно й сталося. Десь за тиждень Петро розказав історію, яка трапилася з ним у лісі. Рубає він гілляча, раптом із-за кущів виходить дуже гарна дівчина. Починає загpaвати до нього.
«Я не подобаюся тобі?» – питає незнайомка. «Дуже подобаєшся, – зізнався чоловік. – Тільки в мене вдома чекає дружина Анночка. Ми тільки кілька місяців, тому побралися».
Незнайомка розсердилася, але раптом заусміхалася. «Ну тоді, – каже, – я дам твоїй дружині подарунок. В жодної жінки в селі не буде такого». І виймає прегарну велику квітчасту хустку. Доки чоловік милувався тим подарунком, дівчина зникла. А Петро здивувався цікавій пригоді, але й далі рубає старі стовбури.
Але дуже вже він втомився. І вирішив перепочити. Згадав про подарунок, витягнув його з торби. І пов’язав на пень, щоб бачити, чи файно та хустка виглядає. І раптом замість хустки з пня повилізали десятки гадюк. Злякався Петро, почав тікати. Здавалося, що вже рік біжить, а його дім усе далі. Ледве дістався до батьківської хати.
Вдома не знали, вірити цьому чи ні. Але якось він розповів цю історію незнайомій літній жінці в електричці, коли їхав продавати гриби на базар. «А що тут дивуватися? – спокійно каже жінка. – Ти невдовзі захотів би зрадити дружині. Її б через тугу з’їла хвopоба. А так життя тебе попередило, і ти цього вчинку не зробив».
Автор – Оксана П., Тячівський район
