Федір був на високій посаді і мав хороше і стабільне матеріальне становище. Тому, коли залишився самим, багато вільних жінок почали задивлялася на чоловіка, незважаючи, на те, що у Федора залишилося двоє дітей. Чоловік не уявляв, що Сергій та Галинка зможуть називати чужу жінку мамою. Федір ще більше почав працювати, пізно повертався додому.
Сергій був старший за сестру, йому здавалося, що батьки більше люблять Галинку. Проте, батьки різниці між дітьми не робили. Він одружився на доньці колишніх знайомих його матері. Федір не був у захопленні від цього, він вважав їх не хорошими людьми, які постійно заздрили всім.
Сергій пішов у зяті. Марина була єдиною донькою там. До батька навідувався не часто. З Галиною Марина спільної мови не знайшла. Раптово Федір занедужав. Про всяк випадок вирішив розділити майно між дітьми та попросив Сергія, аби той турбувався про молодшу сестру. Проте той відповів батькові:
“Що хіба Галина маленька, щоб про неї турбуватися?”
” Значить, не обіцяєш? ” – запитав Федір. Проте Сергій все ж сказав:
” Обіцяю, тату, обіцяю” .
Після того як Федір відійшов у вічність, Сергій з дружиною переселилися до квартири батька. Галининої згоди ніхто не запитував. Хоча, Федір квартиру залишив доньці, а Сергієві – заміську дачу з будинком. Марина одразу взялася господарювати. Частим гостем була Маринина матір. Любила всюди заглянути, покерувати. От і стала вона підговорювати зятя за сестру, про те, щоб він поки та заміж не вийшла, бо вже мала хлопця, її частку в бізнесі на себе переоформив. Та й разом сіли і придумали що треба посварити Галину з її хлопцем.
Галина поверталася під вечір додому. Раптом якийсь молодий чоловік вчепився в неї руками. Та заледве відбилася та втекла. А згодом фото з цією ситуацією потрапили до рук Руслана, її хлопця.
Пробувала пояснити, що, мабуть, це якесь непорозуміння, але Руслан і чути не хотів. Одного разу Галина зустріла сумного брата на вулиці і запитала, що трапилося. Той сказав, що бізнес йде погано, ліпше продати, поки не пізно. Але треба переоформити документи. І вона зробила, як сказав Сергій.
Пройшов певний час, Галина вирішила провідати брата і прийшовши до нього додому почул розмову між братом і його дружиною.
” Що , хлопець від твоєї сестри пішов, бізнес в неї забрали. Гарно все мої батьки придумали, – хвалилася Марина.
” Це правда?! – запитала в брата Галина. Вона не розуміла за що так рідний брат вчинив з нею. Той у відповідь тільки усміхнувся.
Галина вибігла на вулицю, їй було дуже важко. Присіла на лавку та й гірко заплакала. І тут, хтось легко доторкнувся її руки. То була черниця, яка тихо запитала дівчину, що у неї трапилось. Галина трохи заспокоївшись, все розповіла незнайомій жінці.
Галина залишила навчання та вирішила податися в монастир. Марина та Сергій не приховували задоволення від того що Галина так зробила, адже все тепер залишиться їм одним. Був достаток у них. Проте дітей їм Бог і не давав. Минув час, але дитячий сміх так і не залунав у їхній оселі. Сергій став замкнутий. Марина чоловіка ревнувала, боялася, аби не знайшов іншої жінки. Злостилася, навіть стежила за чоловіком.
Після черговових таких розбірок Сергій запропонував дружині взяти немовля і усиновити. Та Марина і чути не хотіла про таке а на додачу ще й нагадала чоловікові про те, як той вчинив зі своєю молодшою сестрою. Сергій після цього, зачастив до храмів. Цього разу зібрався до монастиря в сусідню область. Кликав з собою Марину, але та не захотіла. По закінченні Служби Божої чоловік вийшов на вулицю і раптом замітив, як на нього глянули такі знайомі очі.
” У цієї черниці мамині очі. Чи просто здалося?”- подумав про себе Сергій. Постоявши декілька хвилин, він швидко повернувся до монастиря.
Там молилися декілька людей. Поряд пройшла черниця. Ні, це не вона. І це не та, глянув на годинника і згадав, що пора їхати додому. Поволі йшов монастирським подвір’ям. Його не залишало відчуття, наче хтось спостерігає за ним. З вікна келії дивилася услід Сергієві Галина. Щоправда, теперішнє її ім’я Тереза.
” Я простила тобі, брате,” – прошепотіла крізь сльози Тереза.
