” Зірочко, яка година?”
Саша аж здригнулася. Вона ішла на роботу вечірнім містом і думала щось про своє, не помітивши перехожого, що налякав її.
” П`ять по восьмій,” – відповіла, зиркнувши на годинник, і пішла собі далі.
“Зірочко” – усміхнулася. Давно її так ніхто не називав. Саша працювала в дитсадку вихователькою. Дітей та свою роботу любила понад все у світі.
Була Саша красунею зроду. Красивими були її мама та бабуся. Доброю доля була і у мами, і в бабусі. А ось Саші не пощастило в особистому житті. А все тому, що мала характер норовливий. Знайшла собі хлопця в місті, відкинувши щире кохання сусіда. Жили вони окремо від Ігорових батьків, але часто сварилися. Вперті обоє. Ніхто першим не заговорить. Спочатку син посередником був.. А ось коли він виріс і женився, то вже не було кому їх мирити.
Кожен жив сам по собі. Чоловік, який працював у банку, приходив з роботи, лягав на диван і дивився телевізор доти, поки й не засинав. Вечеряв він десь в кафе, Саша теж не вечеряла, хіба що яблуко згризала перед сном. Хліба в хаті не було, та й страви ніякі не готувалися. Кухня сяяла чистотою, такий порядок Сашу влаштовував. Тепер вона мала менше хатніх справ, додому після роботи не спішила. Десь, в глибині душі, вона відчувала, що ще любить свого чоловіка, але це її злило.
А сьогодні оце чуже « зірочко» весь день у вухах стоїть. Саші так хотілося, щоб її Ігор хоч раз так назвав. Згадалося, як кохала колись чоловіка. А тепер, наче щось стоїть в грудях, якийсь клубок, що розділяє їх. Ледве доробила до кінця зміни, коли забирали останню дитину, тато Вадимчика запропонував її підвезти додому. Жінка погодилася.
” Ось тут біля церкви станьте,” – сказала, подякувавши.
” Піду помолюся,” – вирішила, – може легше стане.
По дорозі до храму, жінка зустріла молодих дівчат, які щось гучно обговорювали.
” Ти йому повідомлення відправ, що хочеш до нього, – почула Саша мимоволі. Її наче щось осяяло. Вона зупинилася, дістала телефон, знайшла чоловіків номер і відправила йому такі ж слова. Потім пішла до церкви та довго молилася.
” Що я наробила?” – думала вона та картала себе.
” Навіщо я це зробила?” – не вірила сама собі, що на таке здатна. Додому не знала як повернутись. Думала, що чоловік буде з неї сміятися та глузувати. Відчинила двері та несподівано почула, як з кімнати долинала романтична музика та горіли ароматизовані свічки.
” Я літав на крилах, мов шалений, коли прочитав твоє повідомлення, – говорив Ігор, цілуючи Сашу.
” Я не вірив своїм очам, кохана моя. Я так люблю тебе”
