Життєво: за стільки років спільного життя не часто балував її чоловік квітами, а тут, для якоїсь, он як швиденько

Неля їхала в маршрутці, як раптом на черговій зупинці, вона побачила як її коханий Петро купував квіти у жінки, коло зупинки.

Стояв і ретельно вибирав кожну квітку для букету. Значить, когось має, з роботи повертається пізніше і завжди говорить, що дуже стомлений, хоче відпочити – подумала Неля. Тепер все зрозуміло.

Спочатку бажанням було вийти з автобуса, наздогнати Петра, висказати йому все в обличчя, що думає про нього і піти. Та подумавши декілька хвилин, жінка вирішила, що почекає до вечора і тоді йому скаже все. А на вулиці що з’ясовувати стосунки. Від цього всього, аж серце розболілося в Нелі, тож вона відпросилася. Вдома теж ніяк не могла дочекатися вечора. Було дуже їй образливо, за стільки років спільного життя не часто балував її чоловік квітами, а тут, для якоїсь, он як швиденько.

Від цих думок і переживань жінка так і заснула. Розбудив шурхіт. Визирнула тихенько, і переконалася що то справді її Петро, чоловік рідний, прийшов додому. – Вже подарував квіти своїй коханій?– вигукнула жінка чоловікові гнівним тоном.

– Які квіти? – розгублено відповів Петро

– Ось вони, – і вийняв з пакета букет тульпанів.

– Неля, а ти звідки знаєш про квіти? І чому ти думала, що я мав комусь їх віднести?

– Хто вона? Тільки не бреши, будь ласка – твердо сказала Неля.

– Я зовсім не розумію, що ти маєш на увазі? – розгубився від здивування Петро.

– Про ту, якій ти квіти купив – відказала різко жінка.

– Дурненька, – Я ж тобі квіти купив. Чи ти забула? – сказавши, посміхнувся чоловік. Шістнадцять років сьогодні, як весілля наше було. От я і купив тобі квіти та ще подарунок.

Вечорами чоловік пропадав, бо підробіток шукав, щоб купити для коханої гарний подарунок на річницю.

А нині відпросився Петро спеціально з роботи, щоб сюрприз зробити. Вечерю хотів зготувати. А тут так зустріли вдома …

Неля б іще сумнівалася, але разом з квітами і подарунком Петро вручив їй листівку, на якій написав вірш для неї.

– Я й не здогадувалась, що ти в мене такий романтичний поет, – ніжно сказала Неля. Підійшла до чоловіка, обняла його і здається, не була такою щасливою навіть шістнадцять років тому, в день їхнього весілля.