Я ніколи в житті не бавилася почуттями інших, і не люблю коли це роблять зі мною.
Якщо я щось роблю, то віддаюсь справі на сто відсотків.
Не має такого, що зроблено як не будь чи на половину.
В стосунках так само, всі десять років я віддавала всю себе.
Я дарувала Андрію свою любов, піклування, переживання та підтримку.
Я завжди була вірна йому, але він цього зовсім не цінував.
Після п’яти років стосунків, я була впевнена, що він зробить мені пропозицію.
Так чекала на той самий день. Але її не було, і наступні п’ять теж.
Всі наші друзі давно дітей мають, а він не може наважитись весілля зіграти.
Напрошуватись бажання не було, а з його боку не було ініціативи.
Наші стосунки йшли на спад, це було видно не озброєним оком.
В цей час в нашому офісі з’явився новий працівник. Тарас виглядав чудово, він був доглянутий, розумний і класно жартував.
Ми познайомились, Тарас запросив на каву, я без роздумів погодилась.
Одна кава нікому не зашкодить.
Все закінчилось тим, що ми пішли в клуб.
Андрій надзвонював, та мені було не до нього.
Тільки тепер я відчувала себе щасливо.
Зранку ми проснулись в Тараса, голова квадратна.
І прийшло усвідомлення, що трапилось цієї ночі.
Воно й на краще- подумала я.
Зібрала речі того ж дня, й з’їхала залишивши Андрія, більше чекати не хочу, і сенсу в наших стосунках не має.
Автор: Настя. Передрук заборонений.
