fbpx

Зустріч минула ніяково. Катя кілька років шукала свого тата. А тут якийсь мужик … да, схожий на того, кого пам’ятала, але зовсім інший. Нова сім’я, двоє дітей

Катя була єдиною дитиною в сім’ї, і коли не стало її мами їй було всього вісім років. Вихованням дівчинки зайнялися бабуся з дідусем.

Вони ж оформили опікунство над нею. А батько втік. Відмовився від доньки і зник, ніяк не даючи про себе знати.

Бабуся з дідусем же робили вигляд, що все нормально і про нього не згадували (може ніяково було, може при дівчинці лаяти сина не хотіли).

Але Катя, то добре пам’ятала тата, якого любила, який любив, був поруч коли ще мама була жива …

Подорослішавши і переїхавши від бабусі з дідусем Катя, насамперед, стала розшукувати батька. Це виявилося досить важко зробити, зайняло кілька років. А коли вона з’явилася на його порозі він її навіть не впізнав.

Зустріч минула ніяково. Катя кілька років шукала свого тата. А тут якийсь мужик … да, схожий на того, кого пам’ятала, але зовсім інший. Нова сім’я, двоє дітей.

Сидить навпроти слухає якось розсіяно, що вона говорить. Вона розповідає як жила, як росла – все, що мріяла розповісти всі ці роки. А цей слухає ніби з ввічливості …

Побачилися – і добре. Катя побачила чужу людину, зі своїм життям, в якому її ніколи не було, і де їй не залишено місця. І її «відпустило».

Туга за татом минула. Та, певно, не до кінця. Тому, що намагалася підтримувати формальні відносини, на весілля своє запрошувала. Проігнорував.

А коли написала, що народила сина, його онука, то у відповідь – лише ввічливі, загальні привітання. Та й ті відправлені його дружиною. На тому свої спроби Катя і кинула …

І ось тепер (через багато років) вона сидить навпроти і ділиться зі мною задуманим: спробувати ще раз зблизитися з батьком, покликати його на весілля свого вже дорослого сина …

– Напевно не варто. – обережно заперечую я – Ти та, хто нагадує йому яким він може бути легкодухим боягузом (втік же в такий момент!). Йому від цього погано. Ось він і цурається тебе.

Катя дивиться у вікно, ніби підраховує там щось …

– Я не думала про це так, але … може ти і права … Я подумаю …

Запрошення на весілля сина батьку вона все таки надіслала. І він його очікувано проігнорував. Лише ввічлива відповідь, з привітаннями, відправлений його дружиною.

You cannot copy content of this page