Преподобного Іларіона Великого маємо за засновника монашого життя в Палестині, бо він перший зібрав навколо себе велике число самітників й об’єднав їх спільним правилом.
Ще малим батьки послали його до Олександрії, в Єгипті, щоб там пізнав він мудрість світу, а Іларіон пізнав там мудрість понад усі мудрості, Христову віру, і прийняв хрещення.
Щойно йому виповнилося п’ятнадцять літ, як він пішов у пустелю, до святого Антонія Великого, святість якого і сила творити чуда були широко відомі.
Житіє святого через двадцять років, як його нестало описав святий Єронім, а також святий Епіфаній Кипрський, який особисто знав преподобного Іларіона і часто перебував з ним на молитві.
Тропар-молитва
Монахів утвердження, наставнику хто живе в пустелі, і чудотворцю, що за благодаттю до великого Антонія уподібнився, помічник невідступний тим, що бідують, Іларіоне, отче наш, молись за тих, що вшановують пам’ять твою.
Кондак
Тебе, як світильника незахідного духовного Сонця, зійшовшись сьогодні, вихваляємо в піснях. Бо засяяв ти тим, що у темряві незнання перебували, все підносячи на Божественну висоту, Іларіоне. Тому співаємо тобі: радуйся, отче, посників твердине.
