У них з чоловіком було четверо хлопчиків, і Олена намагалася їх виховати гарними людьми. Для цього вона читала багато літератури й відразу втілювала те, що там написано.
Мешкали вони в невеликій однокімнатній квартирі. Серед кімнати у них стояла шведська стінка, а під нею лежали мати. Хлопці вдень на ній займалися, а вночі спали на тих матах. Олена вирішила не ставити у квартиру ліжка, щоб вони не займали багато місця. Вона вважала, що дітям потрібен простір.
Жінка багато зусиль вкладала у здоров’я дітей. Вона закаляла їх, дозволяла бігати босими, плескатися у калюжах та обливатися холодною водою. З харчуванням у них не було жодних проблем. Вона дізналася, що дітям корисна манна каша, тому часто готувала її на вечерю.
Через те, що сім’я була багатодітна, держава виділила їм більшу квартиру. Коли вони переїхали, перевезли й шведську стінку.
Коли хлопці подорослішали, почали займатися волейболом, тому виросли високі, підтягнуті й здорові. Вони всі здобули вищу освіту та влаштувалися на гарні роботи.
Згодом вони один за одним одружилися й у них з’явилися власні діти. Тепер, кожен із них виховує своїх дітей тими ж методами, якими колись виховували їх. Тільки їх діти вже не сплять на підлозі та не займаються волейболом. Наразі є багато інших цікавих гуртків, куди вони віддали своїх дітей.
Тепер ніхто вже Олену не називає тим образливим іменем, яке причепилося до неї змолоду. Сусіди бачать її дітей й поважно називають її Олена Миколаївна. Іноді молодь запитує у неї поради з приводу виховання дітей, а вона із залюбки ділиться власним досвідом.
