А дружину якось це все влаштовує, вона не розуміє, що треба жити вже своїм життям, а не життям дітей, онуків, батьків та родичів

Збоку здається, що ми щаслива родина.

Одружилися ми з дружиною рано, у шлюбі вже 30 років.

Діти дорослі, вже онуки. У всіх окреме житло, фінансово ми з дружиною забезпечені люди, відносно молоді (під 50), багато друзів, що часто подорожуємо або подорожували.

Основні гроші заробляю я. Але останнім часом я втомився від низки проблем, які ніколи не закінчуються.

То проблеми тещі, то моїх батьків, дітей, то онуків, то батьків другої половини дітей, то сестри дружини, то мого брата і скрізь ми повинні брати участь, добре, якщо тільки фінансово.

Низка нескінченних сімейних свят вже дратує.

Приїжджаєш у будинок вічно запинаєшся об гостинних онуків або тещу, або сестру дружини, хай би на вихідні, а то й серед тижня.

То обов’язково на вихідні треба їхати смажити м’ясо до моїх батьків.

Те дружина на вихідні допомагає молодшій із дитиною. Коли кажеш, що свої плани, то в дітей щось екстрене, то незручно відмовити.

Цього літа винайняв будинок на морі і всіх відправив позмінно на 2 місяці. І зрозумів, наскільки добре. І згодом посварився з дружиною, сказав, що більше так жити не хочу.

Мені байдуже, що там у дітей, якщо це не входить до моїх планів, чи це не проблеми зі здоров’ям, мені все одно, що тещі самотньо, що у мого брата проблеми з грошима.

Чому я свої проблеми вирішую завжди сам не прошу у цьому нічиєї участі та й ніколи не просив.

Читайте також: Може, я просто не ціную того, що є! Немає між нами тієї душевної близькості, якої так не вистачає, немає того розуміння та тепла та такої підтримки, які мають бути у стосунках

А дружину якось це все влаштовує, вона не розуміє, що треба жити вже своїм життям, а не життям дітей, онуків, батьків та родичів.

Може, звісно, ​​я втомився, не знаю, як правильно.

Вже про розлучення думаю.

Автор: Оксана