— А це з якої радості ми будемо продавати свою квартиру і вашому синові гроші дарувати? Ви нічого не переплутали? — обурилася невістка.
— Ну, звісно! Які ми горді! Легко багатому так міркувати. І рідні не потрібні стали, з такими-то прибутками, — обурювалася Регіна Олексіївна.
— Мамо, перестань нагнітати, — мирно сказав син.
— Я знаю, ти думаєш, що все твоє багатство тобі з неба впало. За твої гарні очі чи за те, що ти щастя за хвіст схопив? Так?
— Ні, мамо. Я так не думаю. Усе це я заробив! Сам! — уже невдоволено відповів Максим. — Я пахав, як віл! Без свят і вихідних. Двадцять чотири години на добу вкалував, щоб зараз мати те, що маю. А деякі, не будемо називати імені, прохолоджувалися всі ці роки, так? А зараз раптом почали вимагати собі чужі грошенята!
— Розказуй, сам! Багато б ти сам заробив, якби не ми з батьком! Це ми, твої батьки, дали тобі потрібну освіту. І першими грошима теж забезпечили тебе ми! — з пафосом заявила Регіна Олексіївна.
Конфлікт між матір’ю та старшим сином загрожував перерости в серйозну образу з боку матері. Владна і сувора жінка ніяк не хотіла миритися з тим, що старший син, ставши самостійною і заможною людиною, не бажав виконувати її вимоги.
— Уявляєш, любий, телефонує мені сьогодні свекруха і каже таке! Я навіть спочатку не повірила, коли почула, — Інна дуже емоційно ділилася з чоловіком тим, що сталося.
— І що ж такого вона тобі повідомила?
— Заявила, що ми мусимо терміново продати нашу двокімнатну.
— Нашу квартиру? А навіщо? — зацікавився Максим.
— Навіщо? Ти зараз дуже здивуєшся! Ви, каже, все одно там тепер не живете, а Олеue гроші потрібні. Я, звісно, не стала слати свекруху за відомою адресою. Думаю, ви самі між собою і розберетеся.
І розборки справді невдовзі сталися. Та ще й які!
— Я не можу спокійно все це слухати! Божевілля повнісіньке! — з образою заявила Інна, коли свекруха, висловивши все, що вона про них думає, полишила дім старшого сина. — На якій підставі твоя мати так з тобою розмовляє? Висуває претензії, образливі слова говорить. Тільки на тій, що ти її син? Але ти вже давно дорослий чоловік, у якого своя сім’я.
— Взагалі не розумію, що на неї найшло. Брата приплела навіщось.
— Отож бо! Чомусь раніше її не хвилювало, що він не може влаштувати своє особисте життя, ніде не працює і при цьому витрачає гроші батьків на розваги. А тепер раптом осяяло! Гроші йому потрібні, бачте! Та ще й які!
— Згоден з тобою, це повний абсурд!
— Невже твоя мати не розуміє, що Олег все за дві секунди розтринькає? Який йому бізнес? Ну смішно ж! Твій брат уже давно половину мозку пропив. Хоча, чесно кажучи, Олег і раніше не відзначався великим розумом. Якщо людина почала вести такий спосіб життя, це вже багато про що говорить і відповідно її характеризує! — сердито продовжувала Інна.
— Та я-то знаю, що Олег ніколи не зміниться. Халява і святкове життя — ось його кредо. Шкода, мати цього не розуміє. І ці її казочки про те, що синок подорослішав і вирішив зайнятися ділом, — з серії фантастики.
Інна та Максим одружилися десять років тому. Чоловік на той час тільки закінчив університет і, взявши чималий кредит, відкрив свою справу. Ризикував тоді дуже, але не прорахувався.
Батьки йому допомагали на перших порах, але їхня допомога була невеликою, скоріше чисто символічною. І ті гроші, про які в сварці згадувала мати, для Максима великої ролі не зіграли.
Спочатку він відкрив автосервіс. Потім, коли справи пішли вгору, Максим придбав ще й автомийку, а також дві станції техобслуговування в інших районах міста.
Інна, маючи економічну освіту, після першої декретної відпустки три роки попрацювала в адміністрації міста, але потім вирішила перейти в бізнес чоловіка.
Жінка вже не уявляла себе поза сімейним бізнесом, і після народження другої дочки подружжя найняло для неї няню. Адже тепер, коли їхня справа розширилася, контролю потрібно було більше.
Молодший брат чоловіка Олег після отримання атестата теж вступив до університету — батьки наполягли. Але провчився там зовсім не довго — його відрахували за хвости на другому курсі.
Вже тоді цей ледар збагнув, що розгульне і не обтяжене турботами життя приваблює його куди більше, ніж обов’язок вчитися і відвідувати університет.
Регіна Олексіївна доклала максимум зусиль, щоб сина залишили в університеті, але той уперто прагнув до зворотного.
Потім Олег вирішив, що він хоче одружитися. Притяг у квартиру до батьків дивну, якщо не сказати більше, дівчину, яка три дні тому школу закінчила. Кохана ніде не вчилася і не працювала. Мабуть, дуже сподівалася на те, що забезпечувати її буде чоловік.
Регіна Олексіївна разом з чоловіком активно противилися цьому союзу і зрештою відмовили Олега від необачного кроку. Дівчина була з ганьбою вигнана з їхньої квартири і з життя молодшого сина.
Потім Олег почав пропадати з дому, проводячи час у веселих компаніях. Мати знову забила на сполох. На що гуляли приятелі сина і він разом з ними, було незрозуміло. І жінка жахалася того, що її чадо може потрапити за ґрати.
А зовсім недавно щось сталося. Олег повернувся додому, більше не спілкувався з сумнівними компаніями. Він вів тверезий спосіб життя, радуючи батьків і тішив їхній слух розмовами про те, що подорослішав і вирішив узятися за розум.
— Настав час і мені ділом зайнятися. Як брат хочу. А що, я дурніший за нього? Ні, звісно! — міркував він, прокидаючись ближче до обіду і сідаючи за батьківський стіл. — Он як він розвернувся. І я зможу. Відкрию пару точок із продажу фастфуду. За рік на його рівень вийду.
— Отож бо, синку! Давно час тобі за розум узятися. А справи підуть вгору — тоді й про одруження думати можна. І таких низькопробних осіб, яких ти сюди тягав, у тебе більше не буде. До тебе потягнуться гідні тебе жінки.
Вирішили, що треба звернутися до Максима, щоб він допоміг грішми.
— Є в нього гроші, я знаю! То навіщо ж мені брати кредит з такими грабіжницькими відсотками? Та мені так ніколи не розкрутитися, тільки на кредити й працюватиму, — міркував Олег, якому хотілося всього і одразу.
— Попросимо, синку. За це не хвилюйся, навіть вимагатимемо! Максим зобов’язаний про молодшого брата подбати, — запевняла мати. — Тож ти не переймайся.
Регіна Олексіївна справді так і вважала. Чому б старшому синові, в якого так добре складається життя, не взяти участі в долі молодшого брата? Адже це логічно і правильно, хоч як розсуди.
Максим і капіталом поділиться, і підкаже, якщо щось у брата не виходитиме.
Регіна Олексіївна сміливо попрямувала до хати старшого сина і невістки, щоб озвучити свої вимоги.
— Ти старший брат, Максиме! Хто, як не ти, допоможе Олегові стати на ноги? Він з тебе приклад бере, тож допоможи йому грошима. Олежка зібрався відкрити кілька кіосків у нашому районі.
— Що? Мамо, не сміши мене! Ну які кіоски? Він же тільки тиждень як із запою вийшов! — здивувався Максим.
— Ой, ну навіщо ти ображаєш Олега? Ну помилився він, не з тими спілкувався. То йому просто з молодості не пощастило. Зараз все вже позаду, хлопчик узявся за розум і теж хоче почати заробляти. Що в цьому поганого?
— Все погано, мамо! Твоя ідея абсурдна!
— В Олега є прекрасний приклад перед очима — його старший брат. От ти й підкажеш йому. Допоможеш на перших порах. Будь справді старшим, мудрим наставником і помічником, — не відступала Регіна Олексіївна.
— Мамо, ти мене дивуєш! Таке враження, що ти просто маячіш услід за своїм непутящим синочком. З якої радості я маю віддати свої кровно зароблені гроші неробі, який нічого в цьому житті не досяг сам! Відповідай мені!
— Чому одразу нероба? Він просто недосвідчений поки що, — не приховуючи прикрощів, сперечалася мати.
— Та ваш Олежка навіть університету не закінчив. Яку йому справу відкривати? — вступила в розмову Інна, яка більше не могла все це слухати.
— Нічого, це не головне. Досвіду можна й без освіти набратися, — невдоволено глянувши на невістку, відповіла свекруха.
— Мамо, як ти не розумієш, проблема ж не лише в початковому капіталі. Є гроші, й усе саме собою завертиться. Так, по-вашому? Ні! Треба пахати цілодобово, все контролювати, вникати в усі проблеми, розв’язувати їх оперативно. Вчитися, зрештою, тому, як вести бізнес. Хто це все робитиме? Твій інфантильний Олежка? Не сміши мене, мамо! Він досі у вас живе. На всьому готовому. І спить до обіду!
— Як ти можеш так говорити про свого брата? Ти що, зовсім у нього не віриш, Максиме? От ми з батьком у тебе вірили, коли ти починав. А ти ж теж нічого не вмів, — з докором мовила Регіна Олексіївна.
— Між моєю вірою в когось і бажанням віддати, а по суті просто викинути свої гроші на вітер — величезна прірва. Вірити-то я можу, мамо, тільки толку з того — нуль. І своїми грішми ризикувати не збираюся, — Максим намагався бути об’єктивним.
— Він рідний брат тобі! — інших аргументів у матері більше не було.
— Ну то й що? Тим більше, у нас із дружиною зараз немає вільних коштів. Все вкладено в справу, тому що ми постійно вдосконалюємо наші точки. Будинок нещодавно купили. Тож моя відповідь — ні, — відрізав старший син.
— То у вас же є квартира! — не відставала мати. — Ваша двокімнатна, в якій ви до цього жили. Ви ж її не продали, так?
— Не продали і продавати не плануємо. У нас дві доньки ростуть. Поступово ще одну квартиру купимо, щоб у кожної дочки було по своєму житлу, — відповів Максим.
— Та навіщо їм зараз про житло думати? Вони ще маленькі! Стільки років попереду! Продайте квартиру, а гроші Олегові дайте на розкрутку. А він почне заробляти і поступово все вам поверне. От тоді й купиш квартиру. Навіть дві!
— Так, звучить це як казка, добра і з хорошим кінцем. Але я все одно не поведуся, бо чудово знаю свого брата.
— Та як ти можеш? Тобі байдужа доля брата! — мати вже театрально заламувала руки й витирала сльози.
— Мамо, годі істерики!
— Даси грошей Олегові? Подумай добре, сину, перш ніж відмовляти!
— Ні, звісно. Розмову закінчено. Олег мені брат, але він не та людина, якій я міг би довірити свої заощадження.
— Продавай квартиру негайно, нічого тут міркувати! Ти що, хочеш, щоб він знову скотився в прірву? Щоб життя своє занапастив, спілкуючись невідомо з ким? — закричала мати.
— Ні, мамо, не хочу. Але це його життя, і лише брат має право вирішувати, як ним розпорядитися. Хоче Олег гуляти й розважатися — хай, ніхто сумувати не стане. І відмовляти його особисто я не збираюся. Він давно вже не хлопчик. А якщо серйозно хоче заробляти, хай бере кредит і пройде цей шлях з нуля. Як я колись.
— А ти жорстокий, Максиме. Так, не думала я, що ти таким станеш. Гроші тебе зіпсували! — з образою видала мати, збираючись піти.
— Ні, мамо, я не жорстокий, я просто реаліст. І тобі теж раджу опуститися на землю і не чекати, що з Олега щось путнє вийде. Не вийде. Ви ж самі його й розпестили.
Регіна Олексіївна пішла від сина в страшній образі. Їй не вдалося вибити гроші, які вона пообіцяла Олегові.
Батьки перестали спілкуватися з родиною Максима. Ніяк не могли пробачити його, навіть про внучок своїх забули.
А потім подружжя дізналося цікаві факти. Виявляється, батьки продали свою трикімнатну і купили невелику студію. Гроші від продажу житла пішли на бізнес, який відкрив Олег.
— Більш дивної витівки навіть уявити важко. Вони скоро зовсім без даху над головою залишаться, коли доведеться борги віддавати за непутящого сина, — засмутився Максим.
Тим не менше, він спробував зустрітися з Олегом, щоб наставити його на розум.
— Куди гроші від продажу батьківської квартири поділися? — насамперед спитав Максим. — Мати з батьком тобі їх віддали, так?
— Так, мені. Я кіоск купив, — гордо мовив Олег. — Торгую там усілякою дрібницею. Непогано йде, до речі. А ти що хотів? Розуму мене навчити? То не треба! Як бачиш, і без тебе обійшовся. Скоро і в мене будуть справжні гроші! Недовго залишилося.
— Дивись, як би взагалі без штанів не залишився! Такими методами заробляти — далеко зайдеш. Узагалі розуму нема — батьків без даху залишив!
— Не вчи мене. Я без твоїх порад якось обійдуся, братику! — зухвало відповів Олег.
Вони тоді сильно посварилися, і старший брат вирішив, що більше не втручатиметься в життя молодшого брата і батьків. Вони все чудово розуміють, не малі діти.
А за пів року бізнес Олега, як і очікувалося, згорів. Батькам знову довелося вирішувати його проблеми. Вони взяли кредити, які тепер виплачуватимуть до кінця життя.
А в усьому винен Максим — не віддав молодшому братові свою квартиру. От який жадібний! Не дивись, що багатий!
