Розкажу вам історію мого не простого життя. Вийшла заміж, появилась дочка. Чоловік почав проявляти погані звички, ми набрали кредитів на квартиру, а він не сплачував, все лягло на мене.
Я довго терпіла допомагала моя мама, але нічого не вийшло – ми розійшлись. Донечці виповнилось два роки, на моїх плечах два кредити.
Вирішила їхати на заробітки.
Мама підтримала лишилась виховувати дочку.
За кордоном я непогано влаштувалась.
Кожного місяця пересилала гроші мамі з дочкою, також сплачувала кредити. Коли я їхала працювати, думала ненадовго рік-два сплачу кредити і повернусь.
Та все так закрутилось, вже 12 років тут. Звісно приїжджала до дитини на пару днів раз в рік довше не дозволяє робота.
Та я пару раз хотіла все лишити і повернутись, та мама завжди відраджує, мовляв, що я тут буду робити.
Дуже сумую за донечкою, боюсь коли приїду вона мене не прийме. Все ж таки перехідний вік, 14 років.
Коли приїжджаю, бачу яка вона холодна зі мною.
І ще мама їй все дозволяє, ніяких обмежень. Коли я хочу, щось сказати, дочка не слухає, мовляв ти не маєш права мене виховувати, тебе всі роки не було поряд.
Читайте також: Мій чоловік разом і з моїми грошима, десь подівся, а кредит лишився на мені, я була у безнадії, адже сума дуже велика
За ці роки звісно я купила більшу квартиру, дачу, машину. Мама і дочка фінансово нічого не потребують.
Але я виню себе, чи потрібно було це все, коли зараз я не маю поваги від дочки. Образливо до сліз.
Я ж не від доброго життя поїхала, так важко працювала, щоб дочка мала все необхідне.
Зараз навіть не знаю, чи чинила я правильно?
Може краще було виховувати дочку але жити бідніше?
Автор: Весняна
Історія написана спеціально для osoblyva.сom
Передрук в повному обсязі заборонено без письмового дозволу власника Сайту.
Будь-яке використання матеріалів (у тому числі фотографій)– суворо заборонено.
