Два місяці тому Аня і Міша познайомилися в автосалоні. Він там працює, а вона приїхала на діагностику.
Вони зустрілися поглядами і обоє зрозуміли, що одне без одного тепер не зможуть.
Мама Ані спочатку прихильно прийняла хлопця, раптом стала з ним різко розмовляти, а потім і зовсім перестала пускати його в будинок і відпускати Аню на побачення. Джерело
Того вечора вона теж не відпустила Аню, не пояснюючи причини.
-Мамо, ну чим тобі так не подобається Міша, що сталося, – плачучи запитала Аня.
-Не подобається він мені і все, – відповіла мати, не бажаючи пояснювати.
-Мамо, я втечу, ти розумієш, я не можу без нього, – закричала Аня.
-Ще чого не вистачало, щоб ти з жебраком утікла, – теж закричала мама.
-Що? Мам, що ти говориш? Міша не жебрак! – викрикнула Аня.
-А ти знаєш, що він з дитбудинку, – сказала мама дуже тихо.
-Ні, не знаю, ну і що, – не зрозуміла Аня.
-Раз він ріс у дитбудинку, значить у нього батьки або алкoголіки, або сидять, – також тихо сказала мама.
Звідки ти знаєш, не завжди ж так, – заплакала Аня.
-Мовчи, я побільше тебе розумію, – сказала мама і грюкнувши дверима вийшла з кімнати.
На наступний день Аня відразу після пар поїхала в салон до Міші.
-Міш, мама сказала, що ти з дитбудинку, тому вона не дозволяє мені з тобою дружити, – мало не плачучи промовила Аня.
-Ну так я з народження ріс в дитячому будинку, ну і що, – знизав плечима Міша.
-Мені все одно, я тебе люблю і мені не важливо де ти ріс, а от мамі це важливо, – сказала Аня.
-Ань, слухай, а давай одружимося і переїжджай вже до мене, – запропонував Мишко.
-Так, ти що, мама ніколи не дасть дозволу, – злякалася Аня.
-А ми і не будемо питати, – посміхнувся Мишко.
Хлопець був упевнений в своїй пропозиції. У свої двадцять два роки, він був власником невеликого автосалону. У нього була однокімнатна квартира, куплена в іпотеку. Бізнес його розвивався і він подумував відкрити ще один автосалон.
Аня погодилася, вони написали заяву і дівчина переїхала до Михайла.
Дівчина ввечері подзвонила мамі і сказала, що вони подали заяву і тепер вона буде жити у Мишка.
Мама спочатку погрожувала, потім плакала, а потім кинула трубку. На наступний день мама чатувала Аню біля університету.
-Ти точно вирішували жити зі своїм Михайлом? – запитала у Ані мама.
-Так, мам, я його люблю і буду жити з ним, – твердо сказала дівчина.
-Ну і живи зі своїм дитбудинківським жебраком, а до мене навіть не лізьте і дітей своїх до мене не тягніть, – сердито сказала мама і пішла, ні разу не озирнувшись на дочку.
Аня і Міша одружилися, через рік у них народилася дочка. Аніна мама як і раніше була впевнена, що у Михайла погана гeнетика і не бажала навіть чути щось про внучку.
