— Твоя мати продала квартиру і переїжджає до нас? — обурено спитала дружина чоловіка й подивилася на валізи свекрухи, що захарастили білосніжний мармур передпокою.
— Твоя мати продала квартиру і переїжджає до нас? — обурено спитала дружина чоловіка й подивилася на валізи свекрухи, що захарастили білосніжний мармур передпокою. Єлизавета стояла, схрестивши руки,
— Як мило! Квартиру я викуповувала, а дістанеться вона тобі? — спитала чоловіка, що вчора мені зрадив.
— Як мило! Квартиру я викуповувала, а дістанеться вона тобі? — спитала чоловіка, що вчора мені зрадив. Вечірнє місто за панорамним склом ресторану нагадувало розсипані вуглини багаття —
За сімейною вечерею мене назвали «ніким». А вранці на нараді начальник тата звернувся до мене: пані…
За сімейною вечерею мене назвали «ніким». А вранці на нараді начальник тата звернувся до мене: пані… — Ти хоч розумієш, що таке справжня робота? — Гліб поклав виделку
«Тобі б схуднути, соромно з тобою»: заявив залицяльник (54 роки) з пивним животом. Я мовчки підвела його до дзеркала в передпокої та відчинила двері.
«Тобі б схуднути, соромно з тобою»: заявив залицяльник (54 роки) з пивним животом. Я мовчки підвела його до дзеркала в передпокої та відчинила двері. Вечір обіцяв бути томним.
— Мариночко, я бачу, ти знову той дорогущій сир у вакуумі купила? — зітхала свікруха, розв’язуючи хустку. — Там же суцільна хімія, пальмова олія! Оце я вам сирний продукт із привозу взяла, на п’ять гривень дешевше, ніж у вашому супермаркеті. Ну й що, що термін завтра виходить? Запіканку зробиш, Толька з’їсть, він у мене з дитинства до пирогів приучений.
— Мариночко, я бачу, ти знову той дорогущій сир у вакуумі купила? — зітхала свікруха, розв’язуючи хустку. — Там же суцільна хімія, пальмова олія! Оце я вам сирний
Олена сиділа на кухні, обхопивши руками гарячу кружку з чаєм, але навіть не пила. Вона дивилася в одну точку на клейонці — туди, де відійшов край малюнка з соняшниками.
Олена сиділа на кухні, обхопивши руками гарячу кружку з чаєм, але навіть не пила. Вона дивилася в одну точку на клейонці — туди, де відійшов край малюнка з
— Може, мені ще на себе глобальне потепління взяти, вимирання білих носорогів та інфляцію в Аргентині? Ви тут задихатися мені кидайте, краще скажіть, де ваші ліки!
— Може, мені ще на себе глобальне потепління взяти, вимирання білих носорогів та інфляцію в Аргентині? Ви тут задихатися мені кидайте, краще скажіть, де ваші ліки! Надія проїжджала
— Мамусю, ти б бачила цей ресторан! Її батьки відвалили за весілля стільки, скільки я за десять років не заробив би на тій клятій роботі. Ми у грі. Ще трохи, і ця наївна дівчинка перепише на мене і заміський будинок, і частку в бізнесі. Вона ж дихати без мене не може, заглядає в рота і вірить кожному слову!
— Мамусю, ти б бачила цей ресторан! Її батьки відвалили за весілля стільки, скільки я за десять років не заробив би на тій клятій роботі. Ми у грі.
— Він не говорить, Аню… Санька замовк того самого дня, коли на власні очі побачив, як під колесами автівки загинула його мама. Я перевіз його сюди, у це місто, у цей будинок, щоб він забув, щоб викреслив той жах… А тепер я сам лежу тут, на лікарняному ліжку, і єдине, про що благаю Бога — щоб він не залишився сиротою вдруге.
— Він не говорить, Аню… Санька замовк того самого дня, коли на власні очі побачив, як під колесами автівки загинула його мама. Я перевіз його сюди, у це
— Вірочко, є такі речі, які прощати не можна. Через нього померла моя дружина. Довів він матір до такого стану своїми витівками, що серце в неї й не витримало. З того часу знати я його не хочу!
— Вірочко, є такі речі, які прощати не можна. Через нього померла моя дружина. Довів він матір до такого стану своїми витівками, що серце в неї й не

You cannot copy content of this page