Життя
Історія, яка змінила людські долі. – Кoхaнa, знайомий мені путівку в прекрасний санаторій організував, – вмовляв свою вaгiтнy дружину Катерину Анатолій. – Я багато працюю, і зараз в лiкaрнi
Він торкнувся устами Її смутку. Спомин про Нього стояв перед Її порогом. І не як гість, і не як жeбpак. І не запросити до хати, і не прогнати. Він
Не перевелися ще добрі люди. Своїх батьків Віктор ніколи не бачив і не знав. Проте у школі навчався дуже добре, майже на відмінно, поведінка була зразкова. У вчителів він
«Бабця кажуть, що вони вдова». Микола з Марією зналися ще з дитинства. Мешкали по сусідству. Потім разом до школи ходили. Чекала дівчина парубка з війська. А коли він повернувся,
Степанові зорі – А я люблю працювати вночі. Тоді тихо, спокійно, ніхто не заважає. Руки самі роботу роблять, а в голові справжня весна настає. – То як? -запитую
Дітей багато не буває. Я — заробітчанка. Тут, у чужій країні, маю вечорами багато часу, тож або вишиваю, або читаю улюблену газету. І натрапила в ній на розповідь Отця
Богдана Шитюк – дівчина з Миколаєва, яка закінчила з відзнакою Університет Вістула в Польщі і продовжила навчання в Австрії. Її мета – стати дипломатом. І тут, як в
З чоловіком в шлюбі вже 10 років. Він одружився, бо я зaвaгiтнiлa, а я за нього вийша заміж, бо кoхaлa. Чоловік співробітник ДАІ і часто затримується допізна, а
У новорічні свята ми завжди чекаємо чудес. Навіть якщо втомилася, все на світі набридло, і в чудеса вже не віриш – все одно їх чекаєш. Традиція така –
Українка розповіла про особливості заробітків у Польщі. Ми познайомилися через соціальну мережу. “Вибачте, що пишу – зверталася до мене Ольга через месенджер. – Шукаю українців, бо нікого тут не