Зазвичай нам заздрять родичі чоловіка, а потім ще й ображаються. Чоловік на День народження подарував мені перстень. не з дешевих. Так його мама мені каже покажи, я зняла … Вона на себе начепила і каже ой як красиво виглядає, і набралася нахабства сказати подаруй його мені.
Чоловік випередив сказавши, що це моя каблучка, мій подарунок! Сестра його має нахабство просити у мого чоловіка шубу, або ще щось дороге!
Нещодавно у мене друга квартира з’явилася, подруга, яка ніколи в житті ні в чому мені не допомогла, заявила, що я не повинна її здавати в оренду комусь, а повинна дати ключі їй, щоб вона туди ходила зі своїм хлопцем.
А після моєї відмови перестала зі мною спілкуватися і розповідає всім що я зажралась і кинула подругу в біді!
Біда для неї це коли, вибачте за грубість, її хлопець живе зі своїми батьками в однокімнатній квартирі, а вона зі своїми в таких же умовах і їм ніде зустрічатися.
А коли нещодавно з-закордону прилетіли з відпустки так я взагалі ворогом стала. Я вважаю все це неправильно.
У кожного своя доля і ми багато дуже приклали зусиль для того, щоб у нас щось було. Чому я мою своїми благами розкидатися і з кимось ділитися тепер?
