Дарчу на квартиру випадково знайшла: моя машина зламалася, взяла чоловіка, в бардачку документ цей. І дата річної давнини. Ще й змовилися вони. Чоловік мені плів, що здає квартиру в оренду недорого далекій родичці.
Я по гроші кілька раз їздила, вона мені віддавала. Гроші ж бо, мабуть, з нашого ж бюджету сімейного взяті були. А сама вона? Немає на що глянути. Що він в ній взагалі знайшов? Ще й з дитиною.
Тобто, мою дочку, яку він з 5 років виховує, він житлом не забезпечив, а для абсолютно чужої жінки з дитиною – нате квартирку вам, за очі красиві?
Я була так зла на чоловіка, але мізків вистачило відразу скандал не влаштовувати. Вирішила для початку зі свекрухою поговорити, розповісти що її улюблений синочка учудив. Авось змусить назад відібрати.
А свекровка знала все, і дитина там від чоловіка, як виявилося. Мало йому наших двох? Так, вони не рідні йому діти, але ж він їх виростив!
На нервах, після візиту до мами чоловіка, я поїхала додому. Через стрес не впоралася з керуванням і в’їхала в якусь неадекватну. Про таких кажуть: права купила, керувати купити забула. Розчепірилася посеред дороги, ніби одна їде, ось я її і зачепила трохи.
Додому дісталася, чоловік на мене ще й кричати почав, що це у мене мізків немає – сісти за кермо без страховки. Є вона у мене, в моїй машині лежить.
Я на нього давай кричати, що знаю все: і про квартиру подаровану, і про те, що мати його їх покривала, і про дитину нагуляну.
Знаєте, що він сказав? Що мене це взагалі не стосується! Що це його життя і він втомився «горбатитися на тебе і твоїх дармоїдів».
Нормально? Відколи улюблені діти стали дармоїдами? І взагалі, я теж працюю, якщо що.
Зібрав він речі і пішов. Та й плювати. Головне, щоб квартиру, в шлюбі куплену, залишив.
Ні, не залишить. У суді на розлученні половину став вимагати. А я з дітьми куди? Нехай з цією своєю, кому свою квартиру подарував, живе.
Адже якщо нашу продати і гроші поділити, то вистачить тільки на кімнату. Совісті немає у нього.
