Замість того, щоб просто боятися

Іноді від тебе залежить майже все. Наприклад, ніхто краще за тебе не зможе НЕ висовуватися по пояс у вікно. І нічия допомога в тому, щоб НЕ пустувати із сірниками, тобі теж не потрібна. Тут і самому можна чудово впоратися. Насправді щось можна зробити майже завжди. Іноді це щось дуже просте — наприклад, вчасно покликати тата. Іноді найважливіше чогось не робити — наприклад, не бігти стрімголов. В одних ситуаціях потрібно щось знати, у других — щось уміти, у третіх головне — набратися терпіння.  Про те, які бувають у світі небезпеки, як їх упізнати і що робити, замість того, щоб просто боятися.

1. Бути готовим.

До більшості небезпечних ситуацій можна просто ніколи не потрапити, якщо знати деякі речі. Хоча б що гриби бувають отрyйні, а на червоне світло переходити дорогу не можна. В інших випадках можна врятуватися, коли заздалегідь дізнатися, як правильно поводитися. Що робити, коли пожежа, що — коли у квартиру лізуть злодії. Коли ти читаєш цю книжку, то теж виконуєш правило «бути готовим». Ще бути готовим — значить тренувати своє тіло, бути сильним і спритним, займатися спортом. Людина тренована, навіть якщо, наприклад, впаде з велосипеда, поpаниться набагато менше. Обов’язково потрібно вміти плавати, кататися на роликах або ковзанах, лазити через паркан і безпечно зістрибувати із чогось високого. Ти багато граєшся з дітьми у дворі? Отже, вже готуєшся! Автор Людмила Петрановська— сімейний психолог та видатний автор книг для батьків

Читайте: Будь-ласка, не бийте своїх дітей. Ніколи. Не бийте, якщо вони зробили щось погане чи обдурили вас

2. Звертатися по допомогу до дорослих.

Є багато такого, про що діти не поспішають повідомляти дорослим. Наприклад, що брали без дозволу їхні речі, довше дозволеного дивилися телевізор або з’їли кілька зайвих шоколадок. Щоб не лаяли, не забороняли, не карали. Нарешті, у дітей можуть просто бути свої таємниці й секрети. Але. У разі небезпеки секрети недоречні. Є ситуації, які мають вирішувати дорослі, а не діти. Рятувати повинні рятувальники, ловити злочинців — полісмени, лікувати — лікарі, вгамовувати хуліганів і забіяк — вчителі та батьки. Вони цього вчилися, вони добре це вміють. Тому перше, що потрібно зробити в будь-якій небезпечній ситуації, — повідомити дорослим. Батькам, сусідам чи просто будь-яким дорослим людям. А потім допомагати їм і робити те, що вони говорять.

3. Не врачати голови.

Якщо вже потрапив у небезпечну ситуацію, важливо не боятися і не впадати у відчай. Від сліз і криків мало пуття. Вони забирають сили й час, заважають діяти. Потрібно зібратися, заспокоїтися, згадати все, що ти знаєш і вмієш. Завжди є хоч трохи часу, щоб зупинитися й подумати. Подумай — потім роби. Іноді дорослі в небезпечній ситуації стають занадто суворими, навіть грубими. Вони можуть крикнути, смикнути тебе за руку, штовхнути. Їм нема коли тебе вмовляти, пояснювати. Вони повинні витягнути тебе цілим і неушкодженим. Тому в жодному разі не можна сперечатися і заважати тим, хто тебе рятує.

4. Життя понад усе.

Твоє завдання в небезпечній ситуації — врятуватися. Можливо, тобі страшно, ти хочеш їсти чи пити або боїшся, що тебе будуть лаяти. Зрозумій: у разі серйозної небезпеки все це неважливо. Важливо — зберегти життя і здоров’я. Все інше можна виправити потім. Рятуючи себе або допомагаючи врятуватися іншим, потрібно зробити все, що у твоїх силах. Іноді це означає — відмовитися від деяких правил звичайного життя. З дорослими треба бути ввічливим, але якщо незнайома людина намагається відвести тебе кудись — це правило скасовується. Твоє життя важливіше за правила, тому ти можеш і навіть повинен кричати, кусатися, брикатися і зробити все, щоб тебе відпустили.

Речі треба берегти, але якщо рятуєш життя, можна і треба кинути, розбити, забруднити будь-яку річ.

Хоч як не було б важко, важливо не впадати у відчай, боротися до кінця і пам’ятати: допомога обов’язково прийде.