Анна лежала в ліжку і не думала вставати, адже це був її вихідний день. Вона весь тиждень мріяла про те, щоб як слід виспатися. Розплющивши очі, дівчина подивилася на годинник і, переконавшись, що часу ще достатньо для сну, повернулася на бік в надії знову заснути. Раптом в двері квартири хтось подзвонив. Це було несподівано, адже в недільний ранок не прийнято приходити в гості, тим більше Анна нікого не чекала.
Спочатку вона подумала, що дзвінок їй почувся, і знову почала провалюватися в сон, але коли звук дзвінка пролунав повторно, дівчині довелося накинути халат і підійти до дверей. Поглянувши у двері, оскільки незнайомим людям Анна двері ніколи не відкриває, вона нікого не побачила і подумала, що це якийсь дурний розіграш. Джерело
Розчарувавшись з приводу перерваного сну, пішла на кухню пити чай. Сьогоднішній день дівчина збиралася провести, здійснюючи покупки до майбутнього свята, але швидко зібравшись і відкривши вхідні двері, зрозуміла що ті не можуть відкритися через якусь перешкоду. Дівчина висунула голову в прочинені двері і обімліла: на порозі стояла дитяча колиска з немовлям.
Дівчина абияк протиснулася в двері і почала розглядати дитину, все ще сподіваючись, що хтось продовжує жартувати над нею, і, можливо, це не дитина, а лялька. Але всі сумніви розвіялися: в колисці лежала новонароджена дитина і міцно спала.
Дитину, швидше за все, підкинули, бо в жарт ніхто б не став її нести на дев’ятий поверх. До того ж поруч з нею лежали пляшечка з молоком, кілька памперсів і записка на клаптику паперу.
Записка Ганні нічого доброго не обіцяла в цей день. Там було написано, що якась дівчина без імені, приїхала з невеликого села вчитися у вузі, раптом дізналася, що вагiтна. А так як ні коштів, ні часу на виховання дитини у неї не було, їй довелося піти на такий крок. Далі ця дівчина писала про те, що шукати її марно, вона не місцева, просила подбати про дівчинку, яку звуть Олена.
Анна вилаялася на цю горе-матусю, яка знала, як отримувати задоволення і рoбити дітей, але чомусь не мала уявлення, як їх утримувати і виховувати. Нічого не можна зробити, потрібно було помити і погодувати дитину, а вже потім робити якісь кроки.
– Доведеться мені з тобою познайомитися, – сказала дівчина і усміхнулася.
У Анни не було досвіду по догляду за немовлятами, вона зовсім не знала, як їх мити і сповивати, тим більше годувати. Дівчина зовсім вибилася з сил, ледве впоралася з обов’язками доглядальниці, тому не дивно, що вони з немовлям заснули разом.
Незабаром з відрядження повернувся чоловік Анни. Він дуже довго дивувався з приводу знаходження в їхньому будинку маленької дитини. Все ж довелося звернутися в поліцію. Там прийняли заяву і сказали, що будуть шукати матір дівчинки, але забрати під опіку дитину поки не можуть, тому доведеться ще дівчині побути кілька днів в ролі матері.
Анна три дні доглядала за дівчинкою, проявляючи ніжність і відчуваючи себе справжньою матір’ю. Живучи разом з чоловіком, Борисом, вже 8 років, вони так і не мали дітей, хоча і причин, за якими вони не могли не мати, теж не було. Коли мова між подружжям зайшла про те, щоб удочерити Олену, Борис категорично був проти.
Але, бачачи маленьку беззахисну дівчинку, яка до того ж виявилася такою усміхненою, в його душі стався перелом. Він годинами, сам того не помічаючи, проводив час з малятком, а потім перейнявся любов’ю настільки, що сам завів розмову про те, щоб вони стали прийомними батьками.
Початок того недільного дня перевернув уявлення про сенс життя тієї сім’ї, в яку потрапила Олена. Як ще одну подяку подружжя сприйнялo вагiтність Анни, і незабаром в їх сім’ї було вже два малюки. Діти ні в чому не винні і не повинні розплачуватися за гріхи своїх батьків, і вже тим більше всi потребують любові.
Фото ілюстративне, з вільних джерел
