B юності у мене були залицяльники, але вони, чомусь швидко переключалися на моїх подруг і нічого серйозного у нас не виходило.
А потім і не до них якось було – навчання, пошуки роботи, налагодження кар’єри. Самотності, якщо чесно, не відчувалося. До пори. А потім одна співробітниця пішла в декрет, друга.
А у мене і на прикметі нікого чоловічої статі не було навіть. Останній раз на мене увагу звертали років п’ять тому. А мені страшенно захотілося свою сім’ю і дітей. Ну просто жaxливо. Джерело
І тому, коли наш новий менеджер Руслан запросив мене повечеряти, я погодилася не роздумуючи. Та й симпатичний він був.
При зустрічі він розповів мені історію свого нелегкого життя. Його дружина кинула їх з донькою, через рік після її народження. Пішла просто і не повернулася. І з тих пір він мається один, замінюючи їй і батька, і матір.
Для мене він був ідеальним варіантом. Позитивний і вже з дитиною. Все, про що я так довго мріяла, все збувалося.
Коли ми одружилися, Руслан наполіг на тому, щоб я залишила роботу. Мовляв, він чоловік і в змозі забезпечити свою сім’ю сам. А жінка повинна зберігати тепло домашнього вогнища. Щось в цьому роді.
Я була не проти. Адже я сама цього давно хотіла – піклуватися про свою сім’ю.
Оленка, дочка Руслана, виявилася чудовою дівчинкою. Видно було, що їй не вистачає жіночої ласки – вона відразу потягнулася до мене. Загалом, порозумілися ми з нею легко і швидко. Чому я була несказанно рада.
Але радість моя від такого бажаного сімейного життя була незабаром затьмарена. Буквально місяці через два мій чоловік постав переді мною в реальній своїй іпостасі.
Йому стало не подобатися, як я веду господарство. Він вказував мені як і що робити. Звалював непосильне навантаження, а якщо я за день не справлялася, то влаштовував грандіозні скандали.
Коли я висловила бажання вийти на роботу, щоб не сидіти на його шиї, була перший раз пoбuта. Мої документи Руслан відібрав і все продовжилося.
А одного разу мені вдалося втекти. Бідну Лізоньку, його дочку, я не могла не взяти з собою.
Я заявила на чоловіка в поліцію, благо сліди його “любові” різними фарбами цвіли на моєму тілі. Несподівано до звинувачень підключилася колишня його дружина. Та, яка нібито втекла.
Виявляється, що все, що було зі мною, було колись з нею. Піти він їй дав, вірніше, поповзти. А ось до доньки велів не наближатися під стpaхом смepті.
Муженьку нашому дали термін. Невеликий, але все ж. До нас трьоx постановили не наближатися ближче, ніж на сто метрів.
Ми з Вікою дружимо, та й Лізонька мене завжди рада бачити.
А з чоловіками я поки вирішила почекати. Треба, щоб ця paна зарубцювалася. Не до них мені зараз, не до них.