До 30 років я нічого не зала про свого батька, а потім порилася у маминих записах, знайшла адресу і поїхала. Двері відчинила мені зла тітка

Мені 30 років, росла з матір’ю, про батька ми ніколи не розмовляли. Тема була просто закрита повністю, ніби й не було ніякого батька. Років з семи я зрозуміла, що питати про що-небудь просто марно, ніяких відповідей я не отримаю.

Коли виросла, сама порилася в паперах в маминій кімнаті, знайшла ім’я і прізвище батька, рік народження та інше і за допомогою інтернету знайшла і самого тата. Джерело

У мене є подруги, які почали спілкуватись з батьками, коли вже виросли і стали самостійними. І у них дійсно гарне спілкування, вони зустрічаються, разом п’ють чай, вечеряють, проводять разом вихідні, батьки навіть фінансово допомагають.

Надивилася я на такі відносини і вирішила, що і я не гірше подруг і теж зможу пробачити і прийняти свого батька. Зібралася з духом і поїхала в іншу область, де мій батько проживав останні років 15. Прийшла за потрібною адресою.

Стояла під дверима, руки тремтять, слухаю звуки, що доносяться з квартири. Відразу не змогла натиснути на дзвінок, довго сиділа в під’їзді, дзвонила подругам. Нарешті зважилася, їхала сюди то не одну годину, треба зробити цей крок! Дзвоню у двері! Відкриває мені жінка зі злими якимись очима, вся на нервах. Двері лише привідкрила.

Я, дурна, відразу їй виклала про все, що у мене тут живе батько, що я хочу з ним зустрітися. А вона мені у відповідь заявила, що даний чоловік сюди рідко заходить і взагалі, він не мій тато і де я була раніше. Я звичайно відповіла, раніше, це коли? У 10 років? Розмова не відбулася, в квартиру не запросили, просто сказати, вигнали.

Я приїжджала до цього будинку ще двічі. Просила номер телефону, який мені не дали. Сподівалася застати батька вдома. Не вийшло. Тоді я придумала, написала свій номер телефону на папірці і своє ім’я з прізвищем батька і поклала цей папірець в поштову скриньку.

Читайте також: Як тільки я побачила нареченого, у мене затремтіли коліна, серце мало не вискочило з грудей. Кохання з першого погляду! І при цьому взаємне! Я все свято сиділа сама не своя, щоки горіли під поглядами нареченого. Наступного дня він мене чекав біля роботи

Через три дні пролунав дзвінок. Подзвонив батько! Розмовляв зі мною дуже сухо, як ніби мені з пенсійного фонду подзвонили. Як звуть, звідки, що хотіла, як матір звуть. Відповідаю, давай зустрінемося, поговоримо особисто, не хочу по телефону обговорювати все це. А він ні в яку. Трубку кинув. Кілька разів передзвонила, а мій номер тепер в чорному списку! Заблокував мене, зв’язку немає.

Звичайно, він останній боягуз, але так хочеться його побачити! Але і їхати знову туди сил немає, не хочеться бачити його нинішню родину. Що ж мені робити тепер? Домагатися зустрічі або заспокоїтися і забути такого татуся?

фото ілюстративне, з вільних джерел