Моя дочка абсолютно не вміє піклуватись про себе і своє майбутнє.
Сашенька завжди була розсіяною, ще з дитинства вона не могла зібратись до купи.
Я надіялась, що з часом вона переросте, але цього так і не сталося.
Коли дочка їхала на навчання в інститут, то я кожного дня давала їй в судок із собою їжу.
Заробляла гроші, бо ми завжди жили тільки вдвох і я хотіла її забезпечити.
Зараз моїй донці вже 25, а дитячі звички так і не пройшли.
Сиділи ми з коліжанкою, пили каву, обговорювали чоловіків.
Я їй розповіла про свого залицяльника.
Ігор мій давній знайомий, ми часто пересікаємось на роботі, він мене вподобав давно, але завжди було не до того.
Марія вмовила піти з ним десь в кафе. Просто посидіти поспілкуватись.
Дати шанс своєму щастю. Домовились ми швидко, але Саші про цю зустріч я не сказала нічого, не знала як дочка відреагує.
Чи вона порадіє за мене, чи буде ревнувати.
Але зрештою я так багато років жила сама, присвятила майже весь вільний час материнству, тож можу відпочити декілька годин.
Наша розмова була про все і ні про що, його історія про відпочинок з дітьми від першого шлюбу вражала.
Ігор має двоє дітей сину 27, а дочці 23.
Діти давно зароблять собі на хліб самі, мають хороші посади, бо багато для цього трудилися.
А моя Марічка досі шукає себе, і в більшості чекає моєї зарплати.
Я їхала додому з відчуттям щастя, мені було добре і спокійно під час нашої зустрічі.
Ігор запропонував зустрітись ще раз, я погодилась.
Наступного дня мене чекала не приємна розмова.
-І де ти вчора була, на весь вечір пішла.
Хочеш мене на якогось мужика проміняти?
– Дочка аж заходилась від злості, почуття провини подавило всю симпатію.
Наступної зустрічі не буде. Що це за мамине щастя таке, як дитина буде у відчаї.
Дочка вже декілька років має кавалера, але одружуватися вони не хочуть.
Я прийняла її позицію, а вона не може змиритися, що я не хочу й далі жити сама.
Ігор дзвонив кожного дня, питав як проходив на роботі день, чи не треба зробити щось в домі.
Навіть квіти просто так приніс. Нам обом давно не 18, але ці знаки уваги дуже приємні. Зустріч таки відбулася, він хотів, щоб ми з’їхались жити разом.
Саша була проти мого переїзду.
– Твоя дочка вже давно виросла, ще рік-два і вона залишить тебе бо одружиться, а Ігор не пробачить твою відмову.
Марія намагалась мене переконати переїхати жити до чоловіка.
Я хотіла, але боялась, щоб Саша остаточно від мене не відвернулась.
Та все ж таки погодилась.
Дочка ніяк не могла порадіти за моє щастя, а злобно дивилась, коли я збирала речі.
Ну нехай, якщо спраді мене любить, то змириться.
Я завжди підтримувала і допомагала, тепер настав час дорослішати.
Автор: Настя
Історія написана спеціально для osoblyva.сom
