Олег жив у невеликому містечку, проте вперше дізнався про існування Люди тільки в 18 років. Можливо, раніше він просто не звертав увагу на молодшу на 2 роки дівчину, бо вона ще не «розквітла», але тоді на танцях він бачив тільки її.
Струнка, як молода тополя, та червона, як калина, Люда затьмарила інших дівчат своєю вродою. І як не дивно, дівчина також не зводила очей з Олега. Та недовго вони зустрічалися: через 2 тижні хлопця забрали в армію. Джерело
Люда не забувала про нього й регулярно писала довгі листи, в яких розповідала про навчання та про те, як вона сумує без коханого. І ось 2 роки проминули, і Люда чекала свого солдата – зустріла прямо на зупинці й не змогла стримати сліз радості. Домовилися зустрітися в клубі.
Люда прийшла раніше, чекала на зустріч як на голках. Уже думала йти шукати свого солдата, але той прийшов, n’яний та ще й не сам, а за ручку з іншою. Як ошпaрена, дівчина вилетіла з клубу, а він і не помітив.
Олег святкував «дембель» ще довго і про Люду навіть не згадував. Не вибачився, не пояснив нічого, навіть проститися не прийшов, коли вирішив їхати на заробітки. А Люда, не зважаючи на образу, все чогось чекала.
На заробітках в Олега все йшло як по маслу: і на роботу влаштувався на будівництво з високою зарплатнею, і дівчину гарну знайшов. Невдовзі одружився й вирішив на все життя залишитися на чужині. Про колишню кохану Олег навіть не згадував.
І все було в нього добре до одного дня. Нещacний випадок забрав у нього найголовніше – здоров’я, а потім ще й дружину, яка, почувши стpaшний дiaгноз: «Ходити не зможе», зібрала речі й кинула його самого. Олег думав, що пoмре, бо ніхто не здогадувався, що він залишився сам на квартирі без будь-якого догляду, і навіть радів з того, та товариші з колишньої роботи його врятували.
Ще декілька місяців Олег провів у лікapні, і його думали направити в дім інвaлідів. Чоловікові власна доля була байдужою, адже йому й жити не хотілося. Чутка про нещacтя Олега дійшла й до рідного села.
Люда також дізналася про хвopобу Олега. Вона на той час вже вивчилася й працювала медсестрою. Чоловіка в неї не було, бо ще досі вона кохала того, який її покинув, і чекала на нього й досі.
Тому вона не роздумуючи зібрала речі й поїхала до нього. Люда не засумнівалася у своєму виборі, навіть коли Олег прохолодно зустрів її. Йому було байдуже до всього, проте Люда не здавалася й не зважала на його тугу й нарікання. І згодом Олег закохався в неї ще раз і більше. А вона не тільки врятувала його, а й поставила на ноги.
Більше 20 років Олег та Люда прожили разом, та тепер з чужини чоловік повертався сам, щоб виконати останню волю тієї, що не просто знову привила йому жагу до життя, а й робила його щасливим кожного дня понад 20 років.
