Тягла важкі сумки з ринку повні товару та краму – торгівля сьогодні не видалась, аж поряд зупинився джип – з нього вийшов елегантний чоловік і спитав, скільки Ольга хоче за весь свій товар.
Жінка розгубилася і чомусь загилила ціну вдвічі – незнайомець дав їй ще більше, аніж вона сказала і все в іноземній валюті, а тоді сказав: «Приїду за тобою через тиждень – приведи, Оленько, себе до ладу та приготуй документи, поїдемо в Італію!» Джерело
Дивлячись у слід машини та притискаючи до грудей чималу суму Ольга тільки зараз зрозуміла, хто був той чоловік за кермом – її однокласник Гришка, якого вона цуралася, немов вогню.
Жив він тільки з батьком – мати помepла при народженні його молодшої сестрички. Батько хоч і не відмовився від дітей, та дбати про них гідно йому не було коли. Бабці також не сильно малих доглядали, головне, аби не голодні! Все інше не бралося до уваги. Джерело
Гришка вчився не гірше від інших, але з ним чомусь ніхто не сидів за партою і не дружив. На випускному вечері Ольга весь час танцювала із відмінником Михайлом, в якого батько був головою фермерського господарства. Тоді їй здавалося, що кращого варіанту для неї й бути не може – перший парубок на селі!
Коли Гриша попросив проводити Ольгу додому, після вечора, бо турбувався, аби дівчина не йшла сама – вона лише накинулася на нього з доріканнями. Насправді ж була зла на Михайла, що переборщив з aлкoгoлем. Вже тоді потрібно було будувати правильно пріоритети, але розуміння того прийшло лише через декілька років.
Після весілля жили з батьками Михайла. Горді та розбещені грошима вони чіплялися до невістки щоразу. Не така, не поворотка, колюча, бездарна – чого тільки дівчина не терпіла! Мовчала, бо знала – як розкаже своїм татові й мамі – буде вiйна. По-жіночому їй хотілося залагодити конфлікти – тим паче, що вона дуже кохала Михайла.
Ідилії не вийшло – холодний чоловік гyляв, грав, принижував її та висміював, а інколи навіть підіймав руку, аж поки Ольга не витримала й зовсім молодою вернулася до батьків.
Спочатку занедужав батько, через три роки й мати. Ольга розривалася між доглядом за батьками і двома роботами. Як батьків не стало – взяла дві кравчучки і почимчикувала на Харків – на закупівлю товару.
Так життя й неслося, вона вже забула як це – буди щасливою і просто комусь небайдужою. Просила Господа, бодай би старість зустріти не самою.
Так би й гризлася, поки той джип не загальмував біля неї. Надії було мало на те, що між ними щось може бути серйозне, але Ольга все ж довела себе до ладу і чи не вперше підмітила, що відображення в дзеркалі зовсім ще нічого…
«Отакої! В школі цуралася, а зараз ладна на нього молитися!» – думала про себе, чекаючи Гришу.
Він зупинився біля того ж магазину, що й тиждень назад – зблиснув на неї очима і радісно промовив:
– Дівчино, поїхали кататися! Нас чекають великі справи!
Вона сіла до нього в машину, мов на крилах, знаючи, що долю свою тепер не відпустить, а через три роки в них з’явилася донечка – Вікторія, назвали на честь перемоги… Верховенства щирої любові над часом, віком і відстанню.