Дyлю тобі! Мені все дістанеться, ні копійки ти від нашої сім’ї не побачиш! – кричала тітка Ася на свою невістку. Вони чомусь вирішили, що я маю їм половину квартири віддати

Мені тоді 19 було. Дядько мені допоміг, чим зміг, підтримав мене, щоб я продовжувала вчитися, а не йшла працювати. Кілька років він, в таємниці від своєї сім’ї, допомагав мені фінансово. Дяді я дуже вдячна за все, що він для мене зробив. Я вийшла заміж, у мене є діти.

Ми з чоловіком живемо в квартирі, яка залишилася мені від бабусі і дідуся. Квартиру чоловіка ми здаємо. На гроші з оренди за квартиру чоловіка, ми виплачуємо кредит. Іпотеку ми взяли з прицілом – кожній дитині по квартирі, для старту в житті. Нещодавно мого улюбленого дядька не стало. Я дала його дружині, тітці Асі, гроші на поxoрон. Джерело

На згадку про те добро, що зробив для мене дядько, я взяла на себе всю оплату повністю. У дядька залишився син, вже не маленький – йому 24. Костя благополучно одружений, дружині мого двоюрідного брата, Ользі, за 30. І у неї є дитина, 9-річний Сергій. Вони жили на орендованій квартирі – дядько не схвалював шлюб сина і останні кілька років вони практично не спілкувалися. Пару місяців тому, Ольга і Костя переїхали до тітки Асі.

Після того, як дядька не стало, його родичі згадали про те, що квартира моєї бабусі мала поділитися навпіл між мною і дядьком. За життя дядька ніхто і не заїкався про те, що дядько неправильно вчинив, відмовившись від спадщини на мою користь. А зараз вони вирішили «відновити справедливість».

Спочатку тітка Ася і Ольга просто зачастили до нас в гості. Вони заздрісно оглядали квартиру. Тітка Ася сказала: – Не розумію, як Ігор міг від таких хором відмовитися! Я на подібні фрази акуратно переводила розмову на іншу тему.

Мені було дуже неприємно, що дії дорослої благородної людини ставлять під сумнів тільки після того, як її не стало. – Так, нам би з Костиком хоч однушку, але свою! Не в образу Вам, Ася Віталіївна, у Вас добре живеться, і Сергійка Ви любите. Але окрема квартира – є окрема квартира! – сказала тітці Ольга. Потім вони стали ходити по одній.

І кожна тягнула ковдру на себе: – Ти не думай бабину квартиру розмінювати і Олі гроші давати! Профукає! Знайшов син собі на голову. І старша, і з дитиною. Народжувати відмовляється, а Костику потрібен свій малюк! – втирала мені тітка Ася. – Ти маму Костика не слухай, маразм у неї. Жити з нею – неможливо. А куди ми? Знову по чужих квартирах? Так з Сергійком? Свій кут нам треба, – по секрету скаржилася Ольга.

Так би вони й ходили навкруги, якби одного разу не зустрілися у мене на порозі. Тітка Ася виходила з квартири, а Ольга збиралася постукати в двері. Вони зустрілися, оглянули один одного уважними поглядами і почали сварку. – Ти що сюди ходиш? Теж на квартиру губу розкачала? Дулю тобі! Мені все дістанеться, ні копійки ти від нашої сім’ї не побачиш! – кричала тітка Ася на свою невістку.

Читайте також: Він підійшов до мене, схопив за руку і наказав сісти в машину. На вулиці нікого не було. Якщо б я покликала кого-небудь на допомогу, мене ніхто й не почув би

– Зараз! Мені Аня вже обіцяла! Вона квартиру продасть і гроші нам з Костиком віддасть! Так що скоро ми з Костиком подорожувати поїдемо на ці гроші! – волала Ольга. – Кхе-кхе! Я взагалі нічого продавати не збираюся! З чого Ви обидві це взяли? – втрутилася я.

І жінки вже об’єдналися проти спільного ворога: – Ти зобов’язана! Це Ігор дурнем був, а ти повинна вчинити по справедливості! – Продавай квартиру, віддавай гроші, ми хочемо подорожувати! – не відставала Оля від моєї тітоньки. Я зачинила двері і закрилася від цих ненормальних, хіба мало що. Вони на мене образилися і ходять тепер всім розповідають, яка я жадібна, і як я їх кинула на половину квартири. А я не звертаю на них жодної уваги – я вважаю, що нічого нікому не винна.

Шановні читачі запрошуємо Вас на наш канал у Telegram