З самого початку, як тільки коханий познайомив мене зі своїми батьками, свекрусі я не сподобалася. Того ж вечора вона мені просто в вічі сказала, що я дівчинка недостойна. З того часу вона постійно мене ображала, а мій чоловік ніколи не підтримував і не захищав мене, ще й весь час повторював, що я повинна все це терпіти й намагатися поладити з нею, адже це його мати.
При цьому вона повторювала йому, що “мати одна, а дружин може бути багато”. Їй не подобалося абсолютно все. Якщо я телефонувала їй, вона говорила коханому, щоб він мені заборонив її турбувати, а якщо не телефонувала, то вона скаржилася, що я не поважаю її.
Я розумію, що я сама винна, дуже кохала свого чоловіка, потрібно було тікати від цієї сім’ї якнайдалі. Минав час, у нас з’явилася донечка. Їхня сім’я посварилася з моїми батьками, та й з усіма родичами, а тепер свекруха почала чіплятися до онуки.
Я й досі прекрасно спілкуюся з усією їхньою ріднею, крім них самих звичайно. Я повністю дистанціювалася від свекрухи, перестала туди ходити. Так вона тепер чіпляється до моєї донечки, якій тільки 8 років. Розповідає усім, що вона не так вихована, що не пише їй, а якось взагалі обізвала її не розумною пліткаркою за те, що вона розповіла мені все. Звинувачує мене в тому, що я налаштувала дитину проти них, проти батька. Хоча насправді вони ніколи не приділяли їй вдосталь уваги. Ніколи не пишуть їй самі, тільки вимагають, щоб вона написала.
Фінал всієї цієї історії один – чоловік і батько донечки від нас пішов до своєї мамочки, зі словами, наскільки сліпим він був цілих 11 років.
Хочу сказати тим, хто має таку ситуацію і ще не має дітей: “Дівчата тікайте! Ваша свекруха зробить все, щоб вас розлучити. Ви нічого не зміните, тільки діти виростуть без батька”.
