Ірина, відкривши двері ногою, повільно вилазила з гіпермаркету. При цьому жінка була обвішана всякими пакетами з ніг до голови.
Картину доповнювала величезна упаковка туалетного паперу, яка, на щастя, все ж вмістилася під пахвою.
В голові металися дві думки. Одна про те, навіщо ж потрібно було купувати це саме тут і саме все відразу, адже є ж магазин біля будинку. А інша, що тепер покупки не кинути, і потрібно якось героїчно все-таки доперти все це додому. Як на зло, папір раз у раз вислизав зі своєї схованки під рукою, а пакет з побутовою хімією загрозливо потріскував.
Ірина знову і знову шкодувала про продажу машини. Колись хотіла водити, потім зaвaгiтніла. Після того як дитина трохи підросла, зустріла рішучу відмову чоловіка, який вважав, що жінці не місце за кермом і обіцяв відвозити, куди потрібно.
З виконанням обіцянки по доставці все було складно, а пізніше і взагалі з’ясувалося, що в машині, яку подарували батьки Ірини на весілля, коханий возить іншу жінку. Після розлучення, на утримання транспортного засобу грошей не вистачало. Вирішено було продати.
Зовнішні двері магазину нарешті відчинилися (хвала сучасному сервісу – автоматично) і раптом, за кермом автомобіля, що пригальмував Ірина розгледіла колишнього чоловіка з новою пасією на передньому сидінні.
Хотілося тут же згоріти дотла або провалитися крізь землю, особливо маючи на увазі всі «авоськи» і проклятий туалетний папір. Але більше його її пригнічувало те, що вона одна без будь-якої допомоги змушена була волочити всі ці корисні для господарства принади.
Програвати Ірина не любила, тому діяти вирішила відважно. За машиною колишнього чоловіка прилаштувався красивий чорний джип. Не думаючи ні секунди, Ірина відкрила його задні двері, з легкістю закинула всі свої пакети на заднє сидіння, а сама чарівним метеликом стрибнула на переднє пасажирське.
Водій джипа просто мовчки оторопів від такої борзості. Ще в більший ступор він впав, коли Ірина нахилилася до нього і швидко прошепотіла попереджаючи «Можна я Вас поцілую?» Часу на очікування відповіді не було, поцілунок відбувся. Ірина прошипіла «Їдемо звідси, швидше». Їхали мовчки.
Від’їхавши трохи, джип зупиниться. Його водій запитав: «Чи не повинен я, як порядний чоловік, тепер з вами одружуватися?».
Читайте також: “Шлюб тріщить, чоловік до Маринки бігає, дома не ночує, а вона четверту дитину хоче наpoджyвати”
Ірина червоніла і блідла, потім раптом розплакалася і почала розповідати різні уривки свого життя. Згадала і про те, що ніяк не може розрахувати сили, здійснюючи покупки. Розповіла про те, як побачила колишнього чоловіка.
Під кінець її розповіла, водій джипа вже був готовий заступитися за неї з кулаками. Він відвіз Ірину в дитячий садок за дочкою, а їх разом – додому.
Згодом вони стали чудовою парою. А машину Ірина так до сих пір сама і не водить. У родині очікується поповнення.
