” чимало свят, на які чекають і дорослі, і діти. І цей святковий період починається з визначного грудневого дня – Дня Святого Миколая, коли діти згадують усі свої добрі та погані вчинки, одержують солодощі та замовляють подарунки під ялинку. Вони згадуюсть свої мрії та бажання, неодмінно записують їх до паперового листа, перевіряючи кожне слово, щоб Дідусь не помітив помилки і не подумав чогось поганого… А він не подумає, ми ж з вами точно знаємо!
І все ж таки подарунки-подарунками, а особа Святого Миколая нашим діткам, та й що гріха таїти, нам, дорослим, не дуже зрозуміла. Хто він – особа з казки чи справжній Святий? А хто тоді Дід Мороз, який “красный нос”?
Велика різниця
Давайте одразу з’ясуємо, що у всьому світі діти пишуть різдвяні листи саме Святому Миколаєві. Дід Мороз як символ свята з’явився відносно недавно.
Образ Діда Мороза (Морозка), героя російських казок, що уособлював злого духа зими, вирішили зробити культовим героєм дитячих ранків у 1935 році за наказом партійного лідера й соратника Сталіна Павла Постишева. З тих пір до радянських дітей приходив міфічний Дід Мороз зі своєю онучкою Снігуркою. Цікаво й те, що всі діти світу писали листа Святому Миколаю саме на Різдво, а в Союзі, щоб не згадувати релігійне Різдво, головним святом вважався Новий рік, тому й радянські діти замовляли подарунки в Діда Мороза.
Святий Миколай – справжня особа?
Так, Святий Миколай (Ніколаус) – це реальна особа, візантійський єпископ, що прославився своєю любов’ю до дітей і допомогою бідним. Так сталось, що ми пов’язуємо Святого Миколая лише з солодкими подарунками діткам під подушку і часто навіть не здогадуємося про історичні початки свята та особливості відзначення цього свята нашими предками.
За переказами, Святий Миколай народився в родині багатих греків-християн, котрі довго не мали дітей і в молитвах пообіцяли Богу, що віддадуть своє дитя на служіння йому. Миколай справді став священиком, а згодом – єпископом у Мирі (сучасна Туреччина).
Коли його батьки помeрли, він отримав величезний спадок, але не став жити в розкошах, а відзначився неабиякою щедрістю, допомагаючи бідним. Про його діяння за віки складено чимало легенд. Найвідомішою є оповідь про бідного чоловіка та його трьох доньок, котрих він не міг видати заміж, бо не мав для них приданого. Святий Миколай таємно, вночі, через вікно підкинув для кожної з сестер шматок золота (за іншою версією, скидав у хату через димар), таким чином не допустивши, щоб дівчата заробляли на життя неправедним способом.
Саме цю легенду вважають початком традиції підкладати дарунки від імені Святого Миколая. Згодом це стали робити в день смeрті Святого – 6 грудня за григоріанським календарем та 19 грудня – за юліанським.
Читайте також: Життя, робота та розваги в Італії. Нотатки української заробітчанки
Славна традиція
Кажуть, традиція дарувати подарунки дітям на свято розповсюдилась Європою із середньовічної Німеччини. Її перейняли Австрія і Польща, а далі – й Україна. Це підтверджується тим, що в Україні звичай класти дітям подарунки під подушку.
У Києві перше офіційне свято Миколая було влаштоване 19 грудня 1990 року для 700 хлопчиків і дівчаток — сиріт та дітей з багатодітних сімей. Через рік, 19 грудня 1991 року, намаганням Всеукраїнського православного братства, на гроші, зібрані Товариством святого Андрія Первозванного у США, дитячі свята святого Миколая влаштовано вже у 20 містах України.
Сьогодні українська резиденція Святого Миколая знаходиться у Карпатах. У Національному природному парку “Гуцульщина” навіть є садиба святого Миколая, куди кожен може приїхати на екскурсію.
Маєток Святого Миколая
с. Пістинь, Косівський р-н
Івано-Франківська обл., 78633
[email protected]
тел: +380(3478)2-85-50
У вас є чудова можливість відвідати це визначне місце разом зі своєю сім’єю на новорічні свята! А також, якщо ви довго не телефонували рідним, давно не бачилися з близькою людиною, чекали особливого моменту, щоб сказати особливі слова, то ось він – цей день! День для щирих зізнань та омріяних подарунків, якими можуть стати просто душевні побажання и теплі обійми. Погодьтеся, нам цього так завжди не вистачає.
