І ось тобі вже за 40, багато всього побачила. Скоро внуки будуть, чекаєш на них. Життя пробігло ніби одна мить

Ми все життя на щось чекаємо, і кудись спішимо.

В дитинстві, треба дуже добре вчитися, тягнутися до кращого, і постійно порівнюють хто краще, а хто так собі.

Ми спішимо вирости, бо там в дорослому житті так все класно, робиш, що хочеш, можна гуляти всю ніч, і мама сварити не буде.

Але коли виростаємо то розуміємо, що обов’язків набагато більше і коли ти їх виконаєш, то немає бажання робити що хочеш.

Тай гуляти вже не хочеться, мусиш доповзти до ліжка і одразу засинаєш.

Зараз треба заробити грошей, купити собі дім, автомобіль.

В більшості після двадцяти вже і сім’я своя є, а з часом й дитина.

І ти знову десь спішиш, бо треба все встигнути.

Вдома роботи багато, рахунки оплачувати та й за дитиною треба доглядати.

Чекаєш моменту, коли чудо чадо виросте, тоді обов’язково буде легше.

Але чи стає, дитина вже старша, то свої турботи з нею.

Моя мама завжди казала – ” Малі діти не дають спати, а дорослі жити “.

Можливо це і правда. І ось тобі вже за 40, багато всього побачила.

Скоро внуки будуть, чекаєш на них. Життя пробігло ніби одна мить.

І тільки в старші роки ти можеш трохи передихнути, діти вже дорослі, внуки не такі малі.

Проблеми тільки зі здоров’ям, бо замолоду ніхто себе не шанує.

Читайте також: Коли востаннє ви гуляли наодинці із собою, без смартфонів і розмов по телефону? Люди розучилися бути з собою в тишині, зі своїми думками

Дивишся на чорно-біле фото, і думаєш собі.

Коли та маленька дівчинка встигла вирости і скільки всього вона пережила. Можна цілу книжку написати.

Автор: Настя

Історія написана спеціально для osoblyva.сom

Передрук в повному обсязі заборонено без письмового дозволу власника Сайту. Будь-яке використання матеріалів (у тому числі фотографій)– суворо заборонено.