fbpx

І тільки я вийшов з під’їзду мені смс: “Котику, приїжджай, мій поїхав щойно на роботу!” І номер моєї дружини! Ось це справи. Ось чим моя красуня займається, коли я йду на роботу. Гаразд, думаю, зараз подивимося. Сів в машину і сиджу чекаю, на роботу спізнюся, але дізнаюся, «де собака порилася!»

Моя дружина Іра ніколи і ні в чому не знала потреби. До 23 років її утримували батьки, заробляли обоє дуже добре, тому ні в чому відмови доньці не було. Росла тепличною домашньою дитиною.

А в інституті вона зустріла мене, ми одружилися і зажили щасливо удвох. У квартирі, яку нам подарували батьки, мої і її.

Свою місію як батьки вони виконали, виростили, вигодували і виховали двох гідних дітей, а тепер на пенсії чекали, коли їх дітки подарують їм внучат.

Перший час після інституту Іра працювала за фахом, але якось їй швидко це набридло, вона вирішила піти на другу вищу.

І вчилася, а я тим часом влаштувався на дуже хорошу роботу, благо тато допоміг, у нього зв’язки і все таке і отримував не хорошу зарплату, а дуже хорошу.

Тим часом моя Ірочка закінчила і другу вищу, а працювати вона йти не хотіла, нудно їй там і все!

– Добре, сиди вдома, зрештою грошей у нас вистачає, знайди собі якесь заняття до душі, я не заперечую.

Спочатку вона була щаслива, що вранці нікуди не треба ломитися, потім можна відсипатися весь день, а пізніше їй це неробство набридло і вона почала себе пробувати в різних іпостасях.

То пробувала малювати картини аквареллю, закинула. Те шити м’які іграшки, кинула. Те взялася за бісероплетіння. Теж не те.

Коротше, поступово у неї наростало незадоволення своїм життям, вона стала нервовою, вередливою, чіплялася до мене по дрібницях. Я їй пропонував йти на роботу до мене, помічницею – не хоче. Ну … що тут скажеш! З жиру біситься, дівчинка.

Одного ранку я як зазвичай встав, сам собі приготував сніданок, зібрався на роботу і вийшов. Вона навіть не встала мене проводити, а вже тим більше приготувати сніданок – що ви, їй же спати хочеться з ранку.

І тільки я вийшов з під’їзду мені смс: “Котику, приїжджай, мій поїхав щойно на роботу!” І номер моєї дружини! Ось це справи. Ось чим моя красуня займається, коли я йду на роботу.

Гаразд, думаю, зараз подивимося. Сів в машину і сиджу чекаю, на роботу спізнюся, але дізнаюся, «де собака порилася!». Тут до під’їзду під’їжджає синій мерин і звідти з букетиком Іркиних улюблених ромашок вилітає молодий хлопчина і так хвацько по сходах вибіг в під’їзд.

Я за ним. Ми живемо на другому поверсі. Він піднявся на другий і чую, в двері дзвонить, ну і я слідом за ним непомітно.

Відчиняються двері нашої квартири, на порозі з’являється моя Іринка в шовковому халатику і тут з-за спини її залицяльника випливаю я!

Ха! Це був цирк! Я б все віддав, щоб ще раз побачити це обличчя. Щелепа висіла десь в районі її колін, а очі стали рази в три більше, ніж зазвичай.

– Щелепу підбери, – кажу їй з гидливістю і пройшов в будинок.

– А ти вали звідси, поки цілий, донжуан, – сказав я її кавалеру.

Вона як жучка побігла за мною по квартирі, носиться за мною з цими нещасними ромашками і намагається щось пояснити. А я сказав їй помовчати, зібрав необхідні речі, документи, гроші і пішов до батьків.

Через місяць нас розлучать.

You cannot copy content of this page