fbpx

Коли коханий «забув» про мій день народження стало дійсно неприємно. Адже мені весь день дзвонили і писали друзі, колеги, знайомі. А він вважав за краще зробити вигляд, що забув, припущу, щоб не витрачатися на подарунок

«Я почала ці стосунки в досить, як мені здавалося, зрілому віці, в 31 рік. І була готова бути терпимою до свого партнера, розуміючи, що і йому доведеться бути терпимим до мене.

Саме тому мене спочатку не відштовхнула така риса мого нового кохання, як економність.

У нього є хороша робота, плани на майбутнє і що важливо на наше спільне майбутнє.

Вся ця романтика, квіти, посиденьки в кафе, це для молоді, так я міркувала. Мені важливо, щоб людина була надійною і щоб у нас були схожі погляди на життя.

Тому я не задумувалася, коли сама оплачувала продукти для нашої спільної вечері або свою половину рахунку в кафе.

Іноді сама купувала квитки в кіно або на якісь розважальні заходи. 21 століття, чоловіки і жінки рівні. Чи не так?

Але коли він «забув» про мій день народження мені стало дійсно неприємно. Адже мені весь день дзвонили і писали друзі, колеги, знайомі. А мій коханий вважав за краще зробити вигляд, що забув, припущу, щоб не витрачатися на подарунок. Пізніше він обіцяв, що в наступному році обов’язково привітає і зробить щедрий подарунок.

Але справа-то не в цьому, я звичайна жінка, яка працює і забезпечує себе і свої забаганки, я не чекаю дорогих презентів, мене порадував би найпростіший букет квітів.

Весь час поки ми зустрічалися, він детально звітував про свої заробітки, показував виписки по карті і хвалився, скільки заощадив і розповідав, куди ми витратимо ці гроші, коли почнеться спільне життя.

Економність на цьому не закінчувалася, періодично вихідні ми проводили в магазінах-дисконтах, де купували потрібні йому речі. І мені просто було шкода витрачати на це час.

Як на мене краще переплатити якусь сотню, але зробити покупки максимально швидко, а не втрачати час у пошуках дешевих речей.

І все-таки я це терпіла, адже в іншому ніби все було в порядку. Але в один прекрасний вечір ми йшли додому по дорозі з роботи.

Я мимохідь повідомила, що хочу витратити частину зарплати, щоб оплатити відпочинок батьків. У відповідь почула лекцію про те, як треба розпоряджатися грошима і що це рішення стосується нас обох.

Тут я остаточно зрозуміла, що стосунки ці як не старайся ні до чого доброго не приведуть. І після цієї історії зрозуміла, що більше ніколи не буду керуватися ідеями про те, що неважливо, хто за чию каву платить.

Хлопець без пунктика про гроші навряд чи буде вимагати поділити рахунок навпіл» – розповіла Алла.