Мої мама і тато розлучалися дуже довго і болісно. Я весь цей час жила у бабусі і моїм вихованням займалися вона і тітка, старша сестра мами, по можливості. Завдяки цим жінкам я не вплуталася в погані компанії, займалася навчанням, хоча все могло скластися набагато гірше.
Три роки тому бабусі не стало. Останні місяці вона сильно хворіла, вже й не вставала зовсім, тільки молилася, та все просила вибачення, вважаючи себе тягарем. Остання її ніч була найгіршою в моєму житті. На ранок бабусі не стало … Я важко переживала, ніби втратила рідну матір.
Згодом була ще одна неприємна процедура – розподіл майна. Наступні події нагадували більше поганий сон, ніж дійсність.
Всі очікували, що бабуся поділила квартиру навпіл і заповідає її двом своїм дочкам, але не тут то було. Житлоплоща була розділена на чотири частини: тітці, мамі, мені і моїй старшій сестрі. Бабуся напевно вирішила, так як ми все життя з нею і постійно доглядали за нею, гідні цієї спадщини. У тітки ж діти були, дорослі, вже заміжні, з квартирами, жили добре.
Коли прочитали заповіт, двоюрідні сестри перестали з нами спілкуватися.
Незабаром ми продали бабусину квартиру, тітка тоді висловила нам, що все життя ми тільки й робили, що обкрадали її, а цей заповіт вона писала під нашим тиском. Треба сказати, що на гострі словечка тітка не скупилася, я мовчки слухала і думала, невже це говорить рідна і близька мені людина?
Коли все було поділено згідно з останньою волею бабусі, наші родичі поїхали. Ми не спілкуємося досі. У день народження тітки подзвонила їй, щоб привітати, а почула лише погрози у відповідь. Я вирішила їх більше не турбувати, всіх відразу, просто взяла і викреслила зі свого життя.
Зараз, через кілька років, думаю, може варто було розділити цю злощасну квартиру на двох? А з іншого боку що ж це за відносини у нас такі, що не витримали випробування квартирним питанням!?
