Моя історія життя, якщо двом людям судилося бути разом, вони знаходять спосіб ще раз знайти один одного

Я ніколи не вірила, коли мені говорили, що якщо людям судилося бути разом, то вони знову возз’єднаються. Мені здавалося, що подібні речі говорять тільки для того, щоб заспокоїти. Поки цього не сталося зі мною.

Раніше думала, що після розставання дороги назад вже немає.   Але доля розпорядилася інакше.

Не знаю, до чого були всі ці переживання? Чому ми пішли таким складним шляхом. Невже для того, щоб моє серце знову заговорило.

Напевно, такий був вищий задум. Завжди знала, що особливий. Не такий як всі. Мій. Складно описати це почуття. Але це саме те, до чого я так довго прагнула, навіть не знаючи про його існування. На жаль, я ніколи не була більш впевненою в собі та вчинках, ніж в той день, коли  пішов. Біль, яка за цим послідувала не була схожою ні на що.

Мені здавалося, що ніколи не зможу заспокоїтися. Дуже складно відчувати таку сильну любов і через мить втратити її. Вважала, що ніколи не зможу знову прийти в норму. Ніколи не повірила б, що втрачена любов міняє людину як ніщо інше.

Незважаючи на все, я його кохала і надалі. Винила в егоїзмі, в боязні своїх почуттів, в тому, що він мене не цінував, і в багатьох інших речах. Але продовжувала щовечора згадувати його в своїх молитвах. Це увійшло у мене в звичку, і я не могла від неї позбутися. Хотіла, щоб у нього все було добре і щоб він був щасливий, нехай ми більше і не разом.

Думала, що його частинка назавжди залишилася в моєму серці.

Навіть через роки після нашого розставання, навіть коли щиро вірила, що  уже в минулому, він все одно залишався на задвірках мого розуму.

Я щиро вірила, що уже покинув моє серце, до тих пір, поки не подзвонив.

Через якийсь час я дала йому другий шанс. Дала другий шанс нашої любові. Я пробачила його. Так, це було ризиковано і всі навколо вмовляли мене не робити цього.

Але довірилася своєму чуттю. Адже, незважаючи на все, що відбулося, любов нікуди не поділася, вона як і раніше була тут, жива. Але на цей раз вона була зрілою.

Тепер  знав, чого хоче. Знав, що йому доведеться довго і старанно працювати, щоб повернути мою довіру. Знав, що мені потрібна його повна відданість, і  був до цього готовий.

Йому більше не було страшно. Був упевнений в мені і в нас.

На цей раз він прагнув виправити минулі помилки, і більше не збирався нікуди йти.

Ми знову пізнаємо один одного. Адже змінилися обоє. Все, через що я пройшла, зробило мене іншою людиною з іншими стандартами, що вимагає поваги до себе.

У любові немає чітких правил. Але якщо любов справжня, якщо двом людям судилося бути разом, вони знаходять спосіб возз’єднатися.

Фото спеціально для Osoblyva.com