Жили-були дід та баба. Одного разу старий пішов у ліс і до вечора не повернувся. А на ранок підійшов до будинку молодик з в’язкою за плечима. Придивилася стара, а це її старий, точнісінько такий, яким він був у 20 років.
– Що з тобою трапилося? – запитала вона.
– Вчора, як завжди, прийшов я в гори за хмизом, побачив надзвичайно гарну птаху і пішов за нею. Привела вона мене до струмка, випив я води з струмка і відчув себе сильнішим, а потім заснув. На ранок повернувся додому. От і все.
Із заздрістю вислухала стара цю розповідь і на наступний день пішла до джерела.
Читайте також: Починаю побоюватися, що, вибираючи між мною і своєю матусею, дружина віддасть перевагу їй!
Чоловік прочекав кілька днів і нарешті пішов шукати її. А біля струмка в траві зплутавшись в одязі старої плакало немовлятко. З тих пір молодик ходить до сусідів за молоком для своєї маленької дівчинки .
Іноді життя дає нам дуже багато, головне отримуючи – вчасно зупинитися.
