Вікторія Прудей — магістр із трудотерапії в Медичній школі при університеті Торонто. У неї великий досвід роботи з дітьми та батьками.
Я закликаю батьків, що піклуються про майбутнє своїх дітей, почути те, що я говорю в цій статті. Навіть якщо ви не згідні з моєю точкою зору, будь ласка, дотримуйтесь рекомендацій в кінці цієї статті. Після того, як ви побачите позитивні зміни у житті вашої дитини, ви зрозумієте, чому я говорю те, що говорю! За матеріалами видання CREDO
Читайте також: Я переконаний, що якби тодішня коханка мого тата не вступила з ним у зв’язок, життя нашої сім’ї було би цілком інакшим
Саме зараз у наших домівках розгортається мовчазна тpaгедія, яка зачіпає найдорожче, що у нас є: наших дітей.
Наші діти перебувають у жaхливому емоційному стані.
Статистика психічних розладів у дітей за останні 15 років жахає:кожна п’ята дитина має розлади психіки;
поширеність синдрому дефіциту уваги зросла на 43%;
поширеність підліткової депресії зросла на 37%;
частота самогубств серед дітей 10-14 років зросла на 200%.
Що ще нам потрібно, аби поглянути правді у вічі?
Ні, відповідь не в поліпшенні діагностичних можливостей!
Ні, вони не народжуються такими!
Ні, це не провина школи і системи!
Так, хоч би як боляче нам це було визнавати, у багатьох випадках саме ми, батьки, повинні самі допомогти своїм дітям.
Що не так:
Сучасні діти позбавлені основ здорового дитинства. А це: Емоційно доступні батьки.
Чітко окреслені межі і настанови.
Обов’язки.
Збалансоване харчування і достатній сон.
Рух і свіже повітря.
Творчі ігри, спілкування, вільне проведення часу.
Замість цього діти мають:
Батьків, які дозволяють дітям усе.
Відчуття, що їм всі винні.
Незбалансоване харчування і недостатній сон.
Сидячий домашній спосіб життя.
Нескінченну стимуляцію, технічні забави, миттєве задоволення.
Хіба можна виховати здорове покоління в таких хворих умовах? Звісно, ні!
Людську природу обдурити неможливо: без батьківського виховання не обійтися. Як ми бачимо, наслідки жaхливi. За втрату нормального дитинства діти розплачуються втратою емоційного щастя.
Як це виправити?
Якщо ми хочемо, щоб наші діти виросли щасливими і здоровими, нам треба прокинутися і повернутися до основ. Ще не пізно! Я знаю це, тому що сотні моїх клієнтів бачили позитивні зміни в емоційному стані своїх дітей протягом тижня (а в деяких випадках навіть днів) після реалізації цих рeкомендaцій.
Встановлюйте обмеження і пам’ятайте, що ви — батьки дитини, а не її друзі.
Забезпечте дітям те, що їм потрібно, а не те, що їм хочеться. Не бійтеся відмовляти дітям, якщо їхні бажання розходяться з потребами.
Давайте здорову їжу і обмежуйте снеки.
Проводьте вдень час на природі.
Щодня влаштовуйте сімейні вечори без електроніки.
Грайте в настільні ігри.
Щодня залучайте дитину до справ (складати білизну, прибирати іграшки, розвішувати білизну, розбирати сумки, накривати на стіл тощо).
Укладайте дитину спати в один і той самий час, не дозволяйте брати в ліжко гаджети.
Навчайте дітей відповідальності й незалежності. Не захищайте їх від дрібних невдач. Це вчить їх долати життєві перешкоди:
не складайте і не носіть за дитиною ранець, не приносьте їй до школи забуту їжу/домашню роботу, не очищайте банан для 5-річної дитини. Навчайте їх самостійно робити все це. Навчіться бути терплячими й дайте змогу вільно проводити час, щоб у дитини була можливість занудьгувати і проявити свої творчі пориви:
Не оточуйте дитину постійними розвагами.
Не підсовуйте техніку як ліки від нудьги.
Не заохочуйте використання гаджетів за їжею, в машині, в ресторані, у магазині. Нехай мозок дитини вчиться самостійно проганяти «нудьгу».
Будьте емоційно доступні, вчіть дітей соціальних навичок:
Не відволікайтеся на телефон, спілкуючись із дитиною.
Навчіть дитину давати собі раду зі злістю і роздратуванням.
Навчіть дитину вітатися, поступатися, ділитися, співчувати, правильно поводитися за столом і в розмові.
Підтримуйте емоційний зв’язок: усміхайтеся, цілуйте, лоскочіть дитину, читайте їй, танцюйте, стрибайте й повзайте з нею разом.
Ми повинні змінити своїх дітей, інакше отримаємо ціле покоління на пігулках!
Ще не пізно, але часу залишається дедалі менше
