Я живу з коханим майже 2 роки, але одружилися тільки декілька місяців тому. Дітей поки що немає. Проблема в тому, що чоловік не хоче зі мною спілкуватися. Вмикає телевізор або комп’ютер після роботи й каже, що так відпочиває. Вранці чи в обід приходить поїсти на кухню і знову вмикає телевізор. Я ж чекаю його після роботи, їжу підігріваю, накриваю на стіл, прибираю, а він швиденько поїсть, навіть дякую не скаже, і знову за телевізор, по дому зовсім нічого не робить.
На вихідних він постійно їздить до батьків в село, то на вулиці з батьком зайнятий, а якщо вдома, то зазвичай йде в іншу кімнату. Я намагаюся бути завжди поряд, щоб допомогти, коли йому потрібна допомога. Не було жодного вихідного дня, коли він не їздив до батьків. Я багато разів просила залишитися вдома, хоча б один день побути разом. Провести цікаво час. На що чоловік відповідає, що ми так постійно разом.
Коли я починаю розповідати, щось коханому, він скаржиться. що я заважаю йому телевізор дивитися. Іноді мені доводиться запитувати по декілька разів, наприклад, чи зробити йому чаю, а він навіть не чує мене, не може відірватися від екрана. Одного разу я забрала в нього пульт і вимкнула телевізор, сказала, що мені не вистачає спілкування, що він зовсім не приділяє мені уваги, що прошу ж зовсім мало. Чоловік порадив мені влаштуватися на роботу.
Коли я працювала, то витрачала 4 години на дорогу, походила додому втомлена і починала прибирати, готувати до години ночі, а вранці знову вставала о 6.00. Чоловік, як завжди тільки й те робив, що дивився телевізор, хоча я просила допомогти. На що чула тільки одну відповідь: це твої хатні справи й, що він не хоче мені заважати.
Я захворіла, пішла на лікарняний і в той час на роботі мене звільнили. Відтоді з роботою якось не складається.
Не знаю, що мені робити. На цих вихідних я залишилася вдома, сподівалася, що коханий також залишиться, але ні, в нього є важливіші справи ніж я. Поїхав і навіть не телефонує.
