“Не хочеш одружитися – дитини не буде, я взяла направлення”

– Такого вчинку я тобі ніколи не пробачу! – заявив тридцятитрьохрічній Поліні її цивільний чоловік Олег. – Абopт – це дно. І жінка, що зважилася на нього ось так запросто, не людина в моїх очах.

А починалося все казково. Більше чотирьох років Поліна і Олег прожили душа в душу. Олег завжди був турботливим і уважним, на інших жінок не дивився, всі зароблені гроші віддавав Поліні, зробивши їй доступ до своїх рахунків.

– Ми в суботу з Свєткою по магазинам хочемо пройтися. Вона собі сумку купити планує, – могла сказати Поліна Олегу. – А ти? Ти теж собі купи! – миттєво реагував він. – Обов’язково! – Та мені начебто поки не потрібно. У мене є сумки, навіть і не одна. – Ну і що, що є? – знизував плечима Олег. – Купи нову! Сумок багато не буває!

Олег сидів з Поліною ночами, коли вона підхопила важку ангіну і лежала з височенною температурою, готував відвари і полоскання, бігав вночі в аптеку, возив по лікарях. Зустрічав її на машині з роботи, коли несподівано псувалася погода, не дозволяв піднімати нічого важчого дамської сумочки, всіляко допомагав і опікав.

– Пощастило ж тобі! Він так тебе любить! – говорили Поліні подруги.

І Поліна була згодна – дійсно пощастило. І в любові Олега ні хвилини не сумнівалася. Зустрілися вони вже зрілими людьми з певним багажем за спиною і Поліні було з чим порівнювати, щоб розуміти, що її чоловік – дійсно майже-принц. Ну, наскільки це взагалі можливо.

Одружитися ось тільки Олег не хотів офіційно. В жодному випадку.

– Штамп у паспорті – це не моє! – сказав він ще на самому початку відносин. – Він все зіпсує.

Звичайно, Поліну це засмучувало, але довелося змиритися.

А тепер ось ще зовсім недавно близькі і теплі стосунки на межі розвалу. І почалося все з несподіваною вaгiтності Поліни.

Теоретичну можливість появи у них дитини вони, звичайно, раніше обговорювали багато раз і Олег був не проти. Поліна ж категорично не хотіла наpoджувати поза шлюбом.

– Я не збираюся виховувати дитину без батька! – говорила вона. – Ти не хочеш одружитися офіційно – ну ок, твоє право. Але в такому випадку ніякої дитини не буде!

– Ну і даремно! – знизував плечима Олег. – Чому без батька? Я ж ось він. Дитина буде записана на мене, жити будемо сім’єю, виховувати дитину станемо разом, все моє буде ваше. Але тільки без штампів у паспорті!

Але Поліну такий сценарій не влаштовував. У підсумку, ні до чого не домовившись, обидва з’їжджали з теми.

А кілька тижнів тому тест несподівано показав дві смужки і стало зрозуміло, що більше з’їжджати не вийде.

– Я сказала, що наpoджувати в такій ситуації як зараз не хочу! – каже Поліна. – Ну, по-перше, ми не в шлюбі, це основне, звичайно. Свою думку з цього приводу я говорила сто раз. По-друге, по здоров’ю є питання, не критичні, але все ж. По-третє, на роботі саме зараз ситуація не райдужна. Житла свого у мене немає, живу в квартирі Олега. Ну яке тут наpoджувати? Довіритися Олегу і йти в декрет? Сьогодні йому дитина потрібна, а завтра нi. Він мені нічого не винен.

– А він сам що сказав? Як відреагував на звістку про вaгiтність?

– Він дуже зрадів, сказав, що треба наpoджувати, і що всі мої доводи – відмовкu. Що все як-небудь зважиться. Ключове слово – «як-небудь»! А як? Зареєструвати стосунки не запропонував, що з житлом, з грошима – не зрозуміло. Зі здоров’ям, каже, дурниця, все владнається, інші ж наpoджують, зараз взагалі здорових немає. Я йому кажу – ну, звичайно, дурниця, не твоє ж здоров’я-то! Тобі його залишки втратити не загрожує!

– А він?

– А він заявив – ну якщо ти так боїшся за своє дорогоцінне здоров’я, йди і роби абopт! І трубку кинув. Ну, це вже не перша розмова була, ми цілий день телефонували, все обговорювали і так, і сяк. Передзвонюю йому – трубку не бере. Я собі думаю – ну ось і прекрасна ілюстрація того, як все буде у нас. Роби що хочеш, вирішуй сама – ось його позиція. Увечері теж мовчить, не розмовляє. Я йому кажу – я взяла направлення на абopт. Він схопив подушку і пішов спати в іншу кімнату.

Поліна важко зітхає.

– Я кілька днів ще намагалася якось налагодити з ним стосунки, викликати на розмову, але безрезультатно. В результаті пішла і зробила абopт. Два тижні минуло, ми так і не помирилися, cтосунки тільки гірше з кожним днем.

– Може, помиріться ще?

Читайте також: “Думала, що позбулась назавжди коханки свого чоловіка, а зустрілись ми в пoлoгoвoму”

– Я вже сумніваюся. Олег ридає кожен день, кричить, що ніколи не пробачить, фізично не торкається. Виставляє мене чудовиськом якимось. Ми до сих пір разом, але стосунки не ті вже. Як далі бути, не уявляю. Швидше за все, це глухий кут і треба ставити крапки, але так не хочеться.

Як вам ситуація? Що думаєте? Хто не має рації, як вважаєте? Чоловік, який не хоче поставити штамп в паспорті, зате вимагає від жінки повної довіри і самовіддачі? А може, жінка, яка «пішла і зробила», знаючи точно, що чоловік дитину хоче? Гарантій вона вимагала, бач.

Джерело.

Шановні читачі запрошуємо Вас на наш канал у Telegram