fbpx

«Не робіть цього! Ви ж лишаєте мене на вулиці з вашими онуками! Якби Ігор був живий, він би такого й подумати не зміг!» – плакала у слухавку, вмовляючи свекруху не брати на душу гріха, але все марно

Більш за все Марія Яківна любила гроші, до манiaкaльності, до тремтіння в колінах і жадібного голодного погляду. Вона їх складала серед книжок, одягу, старих коробок з-під спецій та імпортного печива. Жила завжди дуже скромно, на всьому економлячи, але все ж вдома в неї вже була чимала сума. Лише їй завжди того виявлялося мало.

Колись, саме з цієї причині її єдиний син Ігор поїхав далеко з дому, тільки-но скінчивши дев’ять класів. Бо через її жадібність до грошей, він був одягнений гірше за всіх і часто-густо відчував почуття голоду, милися вони господарським милом, ним же все й прали і ніде за п’ятнадцять років, поки Ігор жив з нею під дахом не були. Джерело

Вона взагалі сину уваги не приділяла, а більш за все полюбляла закриватися в кімнаті та перераховувати купюри – щоб не дай Бог, ще синок її не обікрав. А хлопець давно те знав і бачив, куди вона складує кошти, але мав твердий характер й сумління не давало йому нашкодити матері, яку він майже ненавидів за цю ваду.

З Тамарою Вони познайомились в училищі, разом пішли на завод, а побравшись переїхали з гуртожитку у новеньку двокімнатну квартиру, їм, як трудовій молоді на перспективу завод виділив житло.

Якось, коли в них наpoдився вже другий синок – Михасик на порозі їхньої квартири з’явилася дивна жінка. Вона розпитувала спочатку про Ігоря, а потім поцікавилася, як звуть її онуків.

«Чиїх онуків?!» – не зрозуміла Тамара. «Моїх!» – стверджувала незнайомка. Тома виставила ненормальну бабусю-самозванку за поріг і грюкнула дверима. Ігор ж бо сказав, що він зростав круглим сиротою. Тома не знала, що можна так дитині відчувати себе і при живій матері.

Чоловік насупився, дізнавшись, про той візит, а тоді виклав все Тамарі і про дитинство, і про жадібність, про злидні. Жінка плакала – чи ж може таке бути правдою, що нововиявлена свекруха закривала малого сина вдома на усі вихідні лишень з куснем чорного хліба та водою з-під крану, а на вечерю могла зварити суп із вимитих картопляних шкуринок?!

– Не хочу й знати її! – Тамара вирішила твердо, але серце боліло, хотілося дізнатися, чому ж матір Ігоря так чинила.

Сама знайшла її адресу і приїхала в гості з малим Михасиком. Марія Яківна двері повністю не відкрила, а розмовляла з невісткою через ланцюжок. Малий вередував – хотів водички, Тома попрохала пустити їх та напоїти Михайлика. Але Марія Яківна сказала, що в неї тиск, тому поспілкується з родичкою іншим разом. Прийшлося Тамарі стукати до сусідів і прохати перевдягти сина та напоїти.

– Чесно кажучи, ваша свекруха несповна розуму! – висловлювала думку сусідка. – Уявляєте! Вона сама пішла кілька років тому і написала заяви, аби їй відрізали світло й воду. Сказала, що не дасть на це ні копійки! Уявіть собі! Купатися вона й досі ходить на завод, бо там інколи сторожує, а в туалет ходить за старі гаражі! Спати лягає разом з сонцем, з ним, певно і прокидається!

Під важким враженням повернулася Тамара додому й більше не хотіла, ані знати свекруху, ані бачити.

Горе спіткало цю родину несподівано – від нещacасного випадку на виробництві Ігор тpaгічно загuинув.

Тамара лежала місяць в лікapні від нервового зpиву, а дітей по черзі гляділи друзі та колеги з роботи.

Її батьки мешкали в сусідній країні, тому так швидко приїхати не змогли. Тож ніхто за весь місяць навіть не навістив Тамару, добре, що персонал лікapарні виявився сумлінним і уважним.

Повернувшись додому – потроху приходила в себе, але події розгорнулися так, що і уявити собі ніхто не зміг. Мати Ігоря отримала грошову компенсацію і допомогу від колективу й жодної копійки Томі не передала, а ще й жалілася директору, щоб допоміг їй відсудити у невістки житло, вигадала такі побрехеньки, що у Тамари очі на лоба лізли.

Брехнею, підкупами й нечуваною зухвалістю Марія Яківна вижила Тому з квартири, навіть не дозволивши забрати меблі чи техніку. Жінці нічого не лишалося, аби вернутися з підірваним моральним здоров’ям до батьків.

Читайте також: Софія знову побачила перше кохання на зустрічі випускників. Олексій і через 20 років після їхньої останньої зустрічі був красенем: “Розлучився, як тільки дізнався, що ти вільна”

Марія Яківна швидко все розпродала, навіть квартиру й до кінця життя сиділа, мов чахлик невмирущий перераховуючи гроші.

Тривогу забили сусіди – дуже вже смepділо з квартири старої скупердяйки. На поховання Тамара приїхала сама, без дітей. Так як у Марії Яківни нікого не було, окрім онуків та невістки, то все у спадок лишилося їм.

Тамара відразу хотіла відмовитися від того, але поміркувавши – дала згоду і поклала все на дитячі рахунки.

You cannot copy content of this page