Софія росла в невеликому селищі біля столиці. Після закінчення школи вона вступила до київського училища й стала медсестрою. Потім вийшла заміж за однокурсника, наpoдила двох діточок. Та в серці її назавжди залишився Олексій – перше кохання.
Вони познайомились ще в 9 класі: хлопець перевівся з іншої школи. Олексій був красенем і розумником, до того ж високим та міцним, тому всі дівчата одразу ж у нього закохалися. Не була винятком і Софія. Та несподівано хлопець звернув на неї увагу. І почалася їхня історія кохання, схожа на любовний роман. Джерело
Після закінчення школи Олексій не став вступати до вишу, хоча мав гарні оцінки. Він пішов служити в армію, і не куди-небудь, а на підводний човен. Софія обіцяла чекати і дотрималася слова. Часто закохані обмінювалися листами, та Олексій ні словом не обмовився про свої плани на майбутнє. Повернувшись, він приголомшив дівчину новиною про військово-морське училище, а потім і виш: Олексій не міг більше розлучитися з морем.
Софія була невтішною, адже вважала, що тепер не бути їм разом – переїжджати вона нікуди не хотіла, а тим паче їй не хотілося провести все життя, очікуючи коханого з чергового рейсу. Олексій запевняв, що це не стане перешкодою для їхнього кохання та кликав заміж, Софія не погодилася, хоча не розірвала стосунків.
Водночас однокурсник Софії Іван почав запрошувати її то новий фільм подивитись, то пообідати разом. Він знав, що в дівчини є коханий і ні на чому не полягав, адже не на побачення запрошував. Та Іван кохав Софію й сподівався, що якщо буде більше проводити часу з дівчиною, вона забуде свого моряка.
Так пройшло ще декілька років. Й одного дня Олексій шокував Софію новиною, що він переїжджає служити далеко на південь. Хлопець покликав кохану з собою. Та в Софії трапилася істерика, вона сказала, що нікуди переїжджати не збирається, адже вже й роботу собі в столиці знайшла, і заміж за нього не вийде. У запалі Софія розірвала стосунки с Олексієм, хоча й кохала його дуже.
Тут Іван став проявляти себе активніше. Софія теж розуміла, що відчуває до нього симпатію. Тому коли хлопець запропонував їй руку та серце, погодилася.
Та сімейне життя з Іваном склалося нещасливо. Він почав заглядати до чарки, і коли втратив уже третю роботу, Софія вирішила з ним розлучитися. Єдине щастя в житті залишилося – донька й синочок.
І тут несподівано прийшло запрошення на зустріч випускників. Софія навіть незчулася, як 25 років минуло після закінчення школи. Вона збиралася відвідати захід та все сумнівалася, йти їй чи ні. Софія водночас хвилювалася, чи приїде Олексій, і не знала, чи хоче побачити його після 20 років без спілкування.
Все ж таки Софія пішла на зустріч. Вона прибула в рідне село з однокласником, який також жив у столиці, а на ніч збиралася залишитися в родичів. Софія зайшла до зали й засмутилася: Олексія ніде видно не було. Та через декілька хвилин розмови зі старими подругами, вона почула за спиною шепіт: «Ось і моряк наш приїхав! А гарний який, як і 25 років тому!».
На зустрічі випускників Софія та Олексій ледве обмовилися двома словами, та коли настав час збиратися додому, Олексій запропонував підвезти Софію до міста й та погодилася.
Коли вони підійшли до під’їзду, Олексій запитав:
– Чи не запросиш на каву?
– Пізно вже.
– Для кохання не буває пізно, я приїхав до тебе – назавжди, – через 20 років сказав він таку бажану фразу.
Софія та Олексій піднялися до квартири. Там він розповів, що також розлучився з дружиною, як тільки дізнався, що Софія вільна. Жінка відразу зрозуміла, у чому справа. Вона все їхнє подружнє життя намагалася залікyвати рaну чоловіка та не змогла, тому спокійно відреагувала на новину про розлучення.
І з того дня Софія та Олексій не розставалися. Вони нарешті скорилися долі та коханню, і були від того неймовірно щасливі.
