Я вийшла заміж у 25 років. До цього ми довго зустрічалися. Все було як у казці.
Як тільки мене Боженька обділила даром материнства, мій “казковий чоловік”, одразу почав шукати собі натхненницю.
Ми особливо нікуди не ходили, рідко чимось разом займаємося спільно.
Він щодня не має настрою, коли я хочу розповісти як росте дитинка, бо по факту він її на руках тримав ще на хрестинах.
О 8 прокидається, швидко збирається на роботу, пшикається дорогими духами, і побіг.
Приходить додому, коли діти уже сплять.
Думки в основному про те, як жити далі, як виховувати дидиту, як вийти на роботу, щоб бути менш залежною від чоловіка.
У нас почалися часті непорозуміння, чоловік приходить пізно, постійні зустрічі, як він каже “з друзями”.
Але я, як кожна жінка бачу, що тут справа не в цьому, я відчула як він обманює.
Він завжди так спишіть, що часто забуває вийти з соцмереж, тоді, звісно, все і виплило.
Все рано чи пізно стає явним. Прочитавши переписку, я зрозуміла, що він справді собі шукає “даму серця”, бо запити на поїздку в готель він вислав трьом.
Враховуючи, що дівчат зараз мало з духовними цінностями, то всі три і погодились з ним куражити.
Дуже шкода, що все підтвердилося, все те про що я підозрювала стало очевидним.
Що чоловіку не вистачає у житті?
Дитинці нашій тільки один рочок.
Ось якось так і вийшло.
В мене сильна образа на нього.
Історію написала, Світлана спеціально для osoblyva.сom
Передрук в повному обсязі заборонено без письмового дозволу власника Сайту.
Будь-яке використання матеріалів (у тому числі фотографій)– суворо заборонено.
