Читаючи чужі сповіді, подумала, що теж можу поділитись своєю життєвою історією. Тим більше що в моєму житті було багато чого доброго і не дуже.
Але ніколи не думала, що в 50 років з невеликим хвостиком почуватимуся щасливішим, ніж у 28.
Вперше вийшла заміж у двадцять років. Молода дівчина закохалася по вуха в першого хлопця на селі. Але недовго я раділа. Мій чоловік почав полюбляти оковиту і був замічений з іншими дівчатами.
Бог подарував нам дочку. Але терпіти була не в силах і з однорічною дитиною на руках пішла від нього. Незабаром у моєму житті з’явився новий чоловік, який покликав мене заміж та удочерив мою дівчинку.
Ми прожили разом дев’ять років. За цей час появився ще синочок. Але згодом і цей мій чоловік звик до оковитої. У нас розпочалися постійні суперечки.
І тоді у моєму житті з’явився знову мій колишній перший чоловік. Він стояв навколішки і благав про прощення. Казав, що досі любить мене та нудьгує за дочкою. Його не бентежив той факт, що я мала ще й сина.
Тоді я розлучилася і зійшлася з батьком моєї дочки. Але як кажуть двічі в одну річку не увійти. Хоч він і обіцяв що не буде, надовго його не вистачило.
Ми знову розписалися. Але наше життя вже не було таким як перший раз. Цього разу він мені не зраджував, але почав говорити і робити мені погані вчинки. Діти, що подорослішали, ніяк зрозуміти не могли, чому я це терплю.
А я просто боялася самотності. І не важливо скільки мені років. Я не хотіла бути сама. Діти виросли і поїхали вчитися, а я залишилася з ним віч-на-віч.
Якось я не витримала і просто викликала міліцію. Тоді я виставила його зі своєї квартири та подала на розлучення.
Мені було 45. Я розлучена. За плечима три невдалі шлюби, двоє дітей та п’ятеро онуків. А так хотілося кохати і бути коханою. Але дозволити собі знову потрапити до цього капкану я не могла.
Шість років я була одна: робота – будинок. Дзвінки дітям та спілкування з онуками. Я з жінки перетворилася на бабусю.
Але під час поїздки маршруткою я розмовляла з водієм. Він зробив мені комплімент, а я збентежилася як школярка.
Відвикла я від такої уваги. Але мені було дуже приємно. Чоловік взяв мій номер телефону, і того ж вечора зателефонував. Ми просто годинами розмовляли з ним по телефону, а потім запросив мене на побачення.
Мені соромно зізнатися, як я боялася. Недовіра до чоловіків заважала мені радіти та насолоджуватися життям. Але я зробила зусилля і не шкодую про це.
Читайте також:Життя тривало. Я задумалася, і дала Денису шанс, та всяке було, і сварилися і мирилися, але результат такий
Коли мені виповнилося 52 роки, у моєму паспорті з’явився четвертий штамп про шлюб та сподіваюся останній. Ми живемо у мирі та злагоді. Мій обранець порошинки з мене здуває.
Ніколи не думала, що буду така щаслива. У мене почалася друга молодість. Ми ходимо в кафе та кіно.
Навіщо я пишу цю сповідь? Зовсім не для того, щоб похвалитися.
Просто хотіла показати на своєму прикладі, що кохати та бути коханою ніколи не пізно. Навіть якщо вам уже за пятдесять. Щастя знайде вас у будь-якому віці
Історія написана спеціально для osoblyva.сom
Передрук в повному обсязі заборонено без письмового дозволу власника Сайту.
Будь-яке використання матеріалів (у тому числі фотографій)– суворо заборонено.
