На той момент, я тільки закінчила університет. Працювати почала ще на 4-му курсі. Спочатку на півставки, а коли отримала диплом, на повний робочий день. Плюсом отримувала хорошу стипендію за відмінне навчання.
Загалом, за рік підготовки до весілля встигла зібрати невеличку суму грошей. Батьки мої пенсіонери, живуть в селі. На них особливо я не розраховувала. Але все одно, вони намагалися хоч якось мені допомогти і збирали гроші.
Батьки ж нареченого, досить молоді люди і при посадах. На їхню думку весілля мають організовувати батьки дітей, тобто всі витрати на організацію весілля брати саме на себе і ділити порівну, за винятком оплати за гостей в кафе. Тут кожен сам за своїх платить.
Ну ми ж в 21 столітті живемо. На мою думку, пара повинна сама фінансувати своє весілля. Ми ж дорослі, працюємо. А батьки вже по можливості і бажанню можуть допомогти молодим. Тому і батьків своїх я намагалася не смикати.
Збирала гроші і прораховувала, щоб мені на все вистачило. На крайній випадок, ми з сестрою домовилися, що я скористаюся її кредитною карткою.
Моя мама дала мені на весілля 30 тисяч зі словами: «Доню, я б дала тобі побільше, але тоді у нас з батьком не залишиться грошей на сам весільний подарунок. А ще треба грошей на дорогу, щоб до вас приїхати».
Я сказала: «Дякую, мамо. Не хвилюйся, на все вистачить. Цими грошима я розплачуся за гостей в кафе». Запросила я на весілля тільки найближчих родичів і кілька подруг.
Притому через те, що їхати на весілля далеко, в іншу область, багато хто не зміг приїхати. Мені дуже хотілося запросити ще кілька друзів, з якими добре спілкувалася, але фінансів вже не вистачало. Притому не вистачало якихось 11 тисяч. Я задумалася про те, щоб взяти кредит.
Мені досі соромно перед друзями, яких я не запросила. І спілкування з ними після весілля поступово зійшло нанівець.
Дивитися ресторан за містом ми поїхали разом з нареченим і його батьками. Коли поверталися додому, я зробила велику помилку. Через душевні переживання полилися сльози.
Тоді майбутня свекруха витягнула з мене відповідь про причину моїх сліз. І дізналася, що мені не вистачає грошей, що батьки мої дали на весілля тільки 30 тисяч.
Увечері у них в сім’ї був консиліум. Наречений ночував у батьків. Майбутня свекруха висловлювала своє обурення своєму синові. Чому вони беруть кредит на весілля, а мої батьки не можуть?
На наступний день ми з коханим зустрілися в обідню перерву в кафе. І він мені почав говорити слова своєї матері.
Я дивилася на нього і не впізнавала, а тільки бачила перед собою його матір. «Чому його батьки беруть кредит, а мої батьки не можуть? Я повинна відкликати частину своїх гостей з весілля.
Або ж ми можемо скасувати святкування і просто посидимо вдома за столом з батьками. А якщо я вирішу взяти кредит, то таку ж суму грошей, після весілля ми з новоспеченим чоловіком повинні виплатити ще його батькам».
Тоді, я йому відповіла, що мої батьки не можуть взяти кредит. І як це відкликати гостей? У мене все було розраховано, відповідно до можливостей. Просто не вистачало грошей на кілька людей, яких мені дуже хотілося б запросити.
А скільки батьки мені дали, це їх не повинно було хвилювати. Образа, колола мені серце. З мухи зробили слона.
Своїм батькам про те, що трапилося я не розповіла і не розповім. Тільки якось мама здогадалася, що напередодні весілля щось трапилося. Вона сказала: «Я так і думала, що вони щось скажуть на рахунок того, що ми бідні». Але я не стала їй нічого докладно розповідати.
Загалом тоді я пішла з кафе, залишивши нареченого одного. На роботі проревіла залишок дня, а ночувати поїхала до сестри. На всю цю ситуацію сестра мені сказала, що на моєму б місці, вона розірвала всі стосунки з цією сім’єю.
У підсумку, на щастя, сестру я не послухала. Весілля ми зіграли. Грошей на всі мої особисті витрати у мене вистачило. А на загальні витрати ми взяли в борг у його ж батьків. Після весілля повернули їм суму з подарованих нам грошей.
Зараз ми з чоловіком живемо в любові, мирі та злагоді. Можу з упевненістю сказати, що у мене хороший чоловік. Сім’я з ним як за кам’яною стіною.
Але свекруху я тримаю від себе на відстані витягнутої руки. Хоч його батьки зараз нам дуже допомагають, і свекруха намагається зі мною зблизиться.
