Скільки я себе пам’ятаю, у нас була чудова сім’я. Всі заздрили стосункам моїх батьків. Вони розуміли одне одного лише з одного погляду. І ось одного дня, немов грім серед ясного неба пролунав, мама сказала що вони з татом розлучаються. Що сталося вони розповідати не хотіли.
Пам’ятаю то був складний період в моєму житті. Тато переїхав, а ми з мамою залишилися жити у двох.
З тога часу минуло вже два роки. Мама так і не зустріла нікого, вона дуже кохала батька, тому зовсім не звертала уваги на своїх залицяльників. Почала постійно пропадати на роботі, щоб хоч якось відволіктися і забути про те що сталося.
Останні декілька місяців, я помітила, що у мами хтось з’явився. Вона почала посміхатися, стала життєрадісною, краще одягатися. Постійно затримувалася після роботи, і приходила додому з квітами.
У мене були двоякі відчуття, з одного боку я раділа за маму, а з іншого мені було трішки сумно, адже я так сумувала за нашими сімейними вечорами.
Одного разу я приїжджаю додому з університету трохи раніше, ніж зазвичай, і втратила дар мови від здивування. На кухні стоїть тато, одягнений в одні шорти, і готує мамі каву, щоб віднести у спальню.
Моєму щастю не було меж! Я завжди вірила, що їхні почуття щирі, і просто так не згаснуть.
Фото Андрій Петров
