Моя дочка ходить на заняття в музичну школу. Зазвичай, це відбувається так: я привожу її вона роздягається, вішає верхній одяг в гардеробі і йде в клас. Я йду у справах і повертаюся до призначеного часу. Цього разу все було в точності, як я описала вище.
Я допомогла доньці зняти легку кофтинку, яку зв’язала для неї власними руками в подарунок на день народження, ми повісили її на вішалку і вона побігла на заняття, а я відправилася в магазин, щоб купити продуктів додому.
Яким ж було моє здивування, коли мені зателефонувала дочка і сказала, що кофта пропала!
«Тобто, як це пропала?», – перепитала я у неї. «А ось так! Прийшла, а її немає! Бабусі з гардероба теж немає»Я кулею полетіла в школу. Коли стали розбиратися, з’ясувалося, що бабуся з гардероба мила підлогу на верхніх поверхах школи, а камер в роздягальні не встановлено… Просто чудово!
Ну, що ж, дитина в сльозах, ми чекаємо тата. Поплакали, та забули. Сиджу вдома, працюю. Тут дзвонить мені свекруха і каже: «Оксанко, уявляєш, йду повз парк і бачу дівчинку в кофті, прям як ти в’язала… Приходь швидше, я за ними простежу».
Я блискавично одягаюся і біжу в парк. Встигаю і ставлю питання мамі дівчинки, на якій надіта моя кофта, а вона, до речі, виявилося реально моєю: «Де ви взяли цю кофту?». Вона відповідає: «Ви знаєте, її подарував наш дідусь, на день народження внучки. Але він сказав, що купив її за кордоном!»
Я відповіла, що власними руками її в’язала і у мене є запасні гудзики до неї і вихідний матеріал. Вона тут же набрала дідові, який прийшов і почав кричати на мене, що я нахабна брехуха і що у нього є чеки на покупку.
Свекруха заступилася за мене і сказала, що у нього є 20 хвилин, щоб принести чеки, в іншому випадку вона дзвонить синові (моєму чоловікові) і той, викличе наряд. Дід почув це і сказав внучці, щоб та зняла кофту, швидко розвернувся і практично дав драла від нас.
Мати дівчинки стояла шoкована від почутого і побаченого. Відразу полізла в гаманець і дістала гроші ніби-то за моральну шкоду. Але я не взяла, вона то тут ні до чого. Попросила мене не подавати заяву на її свекра, але ми ще будемо розбиратися. Ніяких обіцянок я не даю. Ви уявляєте? Цей персонаж обікрав мою дитину та ще й на мене наїжджав, брехав, що купив кофтину. Звідки беруться ці аморальні люди похилого віку?
