В чотирнадцять років я безтями закохалася в найгарнішого хлопця в школі. Він теж не був до мене байдужим, і ми почали зустрічатися. Ми обоє були ще тими ревнивцями, перевіряли дзвінки одне одного, повідомлення.
Я завжди вважала себе негідною бути з ним, не досить гарною. Я була дуже худою, без густої шевелюри і він при кожній нагоді нагадував мені про мої недоліки. Через нього я пересварилася зі всіма своїми подругами, так як вони задивлялися на нього. Крім Тамари. Вона з першого знайомства з моїм коханим почала недолюблювати його. Тома на 2 роки старша за мене, навчається в університеті, і постійно приїздить до нас в гості. Мої батьки обожнюють її.
Ми зустрічалися майже чотири роки. То сварилися, то мирилися. І після чергової нашої перепалки він просто зник. Я переїхала жити в місто, щоб хоч якось забути його. Тома завжди мене підтримувала і ніколи не судила. Потім вона вийшла заміж за хорошого чоловіка. Їхні батьки і діти ставилися до мене як до члена своєї сім’ї.
Згодом я дізналася, що мій колишній одружився. Мені було дуже болісно почути таку звістку. Скільки часу минуло, а все ніяк не могла відпустити його. Другим ударом була звістка, що він став татом донечки. Я так мріяла про донечку, але через проблеми зі здоров’ям я не можу мати дітей.
Як завжди, Тома весь час була поряд, і своїми доводами переконала мене, що це все тільки на краще. А з приводу дітей, можна звернутися за допомогою до лікарів в спеціальні клініки. Тож я почала своє життя з чистого аркуша.
Я влаштувалася на гарну, високооплачувану роботу. Утримувала не тільки себе, а ще й мамі з братом допомагала. Зайнялася собою, у мене з’явилася впевненість, я буквально розквітла і полюбила себе.
Та останні півроку мені почав телефонувати колишній, звичайно, в нетверезому стані. Він скаржився на свою дружину, на життя, говорив, що він все ще кохає мене.
Я домовилася з ним про зустріч, а ще запросила на неї його дружину і матір. Його мати ніколи не любила мене, але того дня вона дивилася на мене такими заздрісними очима. Вона сама дуже змінилася і не в кращу сторону, зовсім перестала доглядати за собою. Його дружина теж була не краща за свою свекруху, розтовстіла і одягнена в якесь лахміття. Він брудний, в не тверезому стані, і схоже що давно. Його мати і дружина почали з’ясовувати відносини, кричати на нього.
– Тепер я кажу вам усім: він мені зовсім не потрібний! У мене своє життя і залиште мене в спокої! – з такою інтонацією сказала я, що вони всі затихли.
А потім сіла до свого авто і з посмішкою на обличчі поїхала додому.
Напевно, кожна дівчина хоче, щоб в її житті був такий момент, коли колишній благав про прощення, та їй це все вже не потрібно. І я чекала такого моменту. Тепер я задоволена.
Фото Андрій Петров
