Одружилися ми рано, обом було по 19 років, народилася донька Юля, але як часто буває, спільне життя з першою жінкою не склалося і через кілька років ми розлучилися. Я дуже люблю доньку, намагався часто з нею спілкуватися, забирав із садка, гуляли по вихідним то в парку, то водив її на мультфільми.
В школу, в перший клас, ми вели її разом, не дивлячись на те, що з дружиною ми майже не спілкуємося, тільки якщо це стосується дитини. Часто виходило забрати дочку зі школи, іноді і на цілі вихідні, хоча для цього доводилося довго вмовляти колишню дружину, щоб відпустила. Не те, щоб вона мені не довіряла дитини, більше з шкідливості, щоб зачепити мене якомога болючіше.
Але у мене було особисте життя, жили цивільним шлюбом з майбутньою дружиною, а коли вона сказала, що чекає дитину, запропонував оформити офіційний шлюб. З Юлею став спілкуватися рідше, в основному дзвонив, а коли народилася Вероніка, то за повсякденними клопотами, не бачив дочку майже півроку.
Але при зустрічі я пояснив їй, чому так довго не приїжджав, сказав, що тепер у неї є сестричка, що їй переживати не варто з цього приводу, я буду любити її, як і раніше, і якщо вона захоче, я її з нею познайомлю. Наші відносини після цього нормалізувалися, і я став майже так само, як і колись бачитися з дочкою.
Але чи то у неї з’явилися ревнощі, чи то я недостатньо приділяв їй увагу, але останнім часом Юля стала мені грубити, іноді не відповідає на телефонні дзвінки, а коли спробував з’ясувати, що сталося, сказала, що вона хоче, як і раніше проводити зі мною все вихідні. Але у мене сім’я і маленька дитина (Вероніці вже 1,5 року), я не можу приділяти їй стільки часу. Останній раз дочка сказала, що я зрадник і поклала трубку. Як налагодити з нею знову ставлення, не знаю.
Фото pixabay.com
