— Так, «Пробач мені, Маріє, я був дурнем»… Вісімдесят четвертий рік. Це на Липську,
— От і чудово! Нехай діти з тобою підуть! А я поки чайку поп’ю.
— Чому на вечерю нічого не готове, і продукти не купила? — обурено спитав
— Щоб твоєї рідні в нас вдома більше ніколи не було, Ігоре! Я більше
— Мамо, ну ти впевнена? — Ірина з сумнівом помішувала ложечкою охолоджений чай у
— Якщо ця квартира твоя — можеш жити в ній зі своєю мамою! —
Олена Василівна стояла посеред подвір’я, спершись на сапу, і з жахом дивилася на зачинену
— Геть із мого дому! — вперше в житті поставила родичів на місце, коли
— Запам’ятай це раз і назавжди, синку: чоловік повинен платити за свою жінку не
— Чому я повинна подарувати тобі дачу моїх батьків? — умови чоловіка здивували дружину.