Особлива – Сторінка 381 – Тільки для жінок

Уночі Миколи не стало. Усі вже розійшлися, а Тетяна все сиділа на його могилі. — Дякую тобі, що ніколи не знала, що таке вітчим. Ти замінив мені й батька, й маму, й усіх. Ти завжди був поруч. Дякую. Приходь хоч у снах, татусю, я вже дуже сумую

Уночі Миколи не стало. Усі вже розійшлися, а Тетяна все сиділа на його могилі.

— Спробуйте пожити один день за мене, Віро Павлівно! — вигукнула невістка, втомлена від дорікань свекрухи про «несерйозну» роботу.

— Спробуйте пожити один день за мене, Віро Павлівно! — вигукнула невістка, втомлена від

«Ти чому ніколи не питаєш, де я живу чи скільки заробляю?» — якось спитав він. «Бо мені й так добре. А раптом ти живеш у замку, а я злякаюся?» Історія кохання Насті з Захаром вийшла точно як з казки “Попелюшка”

Настя вийшла з офісу о дев’ятій вечора і зрозуміла, що знову забула парасольку. Дощ

Після суду шляхи подруг розійшлися — Мая зникла з життя Світлани

— Гроші! Лише гроші! А дружба? Наша дружба для тебе нічого не варта? —

— Олександро Сергіївно, а хіба так буває? Ну, буває, щоб дітей так не любили? Причому всі… І мама, і мама Свєта, і тато Вася…

— Олександро Сергіївно, а хіба так буває? Ну, буває, щоб дітей так не любили?

— Дай сюди телефон! Швидко! Я бачила, як у тебе бігали очі, коли повідомлення прийшло. Ти навіть зблід, Сергію. Що там? Черговий «звіт» об одинадцятій вечора?

— Дай сюди телефон! Швидко! Я бачила, як у тебе бігали очі, коли повідомлення

— Маша, значить, сказала… А що мати тобі каже – для тебе порожній звук? Мати тепер на останньому місці? Вибирай, або я, або «це»! – прикрикнула свекруха й указала пальцем на мене

— Усе самі? Натякаєш, що я не допомагала? А я ж пропонувала! І гроші

«Босий?! Оксанко, ти серйозно? Ти ж мати, а не курка на гнізді!» Оксана так спішилася на побачення з новим кавалером, щоб відвозячи сина до матері, навіть не помітила що він босий, його сандалики так і залишилися вдома

Оксана вибігла з квартири о 18:17, хоча обіцяла Андрію, що буде біля «Леопольда» рівно

— Я не вважаю себе тобі чимось зобов’язаною. Ти взагалі навіщо з’явився? Ще й табір свій з собою притягнув! На онука подивитися вирішив! Мене вітчим виховував, він і є мій тато, а тебе я знати не хочу!

— Я не вважаю себе тобі чимось зобов’язаною. Ти взагалі навіщо з’явився? Ще й

— Ми любимо одне одного. Він буде хорошим батьком. Я не хочу псувати вам життя… Просто… зрозумійте, він давно зі мною. Я не знала, що в нього є діти, – говорила розлучниця

— Чому двері не відчиняються? Ключ застряг! — кричав Владислав у трубку, сіпаючи за